ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙпідсил., ПИХА́ТИЙпідсил., ПИ́ШНИЙпідсил., ЧВАНЛИ́ВИЙпідсил., СПЕСИ́ВИЙпідсил. рідко, ГОНОРОВИ́ТИЙрозм., ГОНОРИ́СТИЙрозм., ГОНОРО́ВИЙрозм., ПИНДЮ́ЧНИЙпідсил. розм., ПИНДЮ́ЧЛИВИЙпідсил. розм., ПИХОВИ́ТИЙпідсил. розм., ЧВАНЬКУВА́ТИЙ[ЧВАНЬКОВИ́ТИЙ]підсил. розм., ФАНАБЕ́РИСТИЙпідсил. розм., ВИСОКОДУ́МНИЙкнижн., ГОНО́РНИЙрідко, МАРНОЛЮ́БНИЙрідко, МАРНОСЛА́ВНИЙрідко, ПИХЛИ́ВИЙпідсил. рідко, ПИХУВА́ТИЙпідсил. рідше,БУ́ТНИЙдіал., КОКО́ШНИЙдіал., ФУДУ́ЛЬНИЙдіал.; ЗАЗНА́ЙКУВАТИЙ (який став вважати себе в чомусь вищим від інших); НАБУНДЮ́ЧЕНИЙ, НАДУ́ТИЙрозм., НАПИНДЮ́ЧЕНИЙрозм., НАПРИ́НДЖЕНИЙрозм. (який прибрав зарозумілого вигляду); ПАНОВИ́ТИЙ (який своєю зарозумілістю нагадує пана); НЕПРИСТУ́ПНИЙ, НЕДОСТУ́ПНИЙ, НЕДОСЯ́ЖНИЙ (до якого важко звертатися через гордовиту вдачу). - Панна Наталя трохи зарозуміла й розпещена дівчина, але в ґрунті речей добра (О. Кобилянська); Не вподобала й Мотря Явдохи. Вона здалася їй гордою, бундючною, недоступною (Панас Мирний); - Князь Єремія гордовитий, - зашепотіли кругом магнати та їх молоді сини, - не хоче признаватись до своїх давніх товаришів (І. Нечуй-Левицький); Окидала пари непривітним оком пихата, пишна Наталка Мамаєва (К. Гордієнко); Він був чванливий і пихатий, на Ціну зорив він крізь сміх (В. Сосюра); Ще в школі Оксана недолюблювала вродливу й гоноровиту Христю (Я. Гримайло); [Залєський:] Дивись ти, яка гонориста (В. Собко); Увійшло в хату оце пиховите цабе, розсілося - і давай хизуватися (О. Ковінька); Вона.. чванькувата - носочка й коцюбою не дістати - дивиться, наче зараз тебе з’їсть (Марко Вовчок); Єремія був найбагатіший за всіх магнатів, гордий та високодумний (І. Нечуй-Левицький); Пишна декорація ритуальної дії зачаровує лише бідних, темних людей. Пихливе панство не звертає на неї уваги (З. Тулуб); Вона була горда і бутна (О. Кобилянська); - Ото пан був! Фудульний пан.. То бувало не приступай (Остап Вишня); Він уже йшов, як завжди, поперед себе несучи свою пиху, напринджений та набундючений (О. Ільченко); З’явились дами, гарно повбирані, надуті, вдаючи з себе значних, навіть великих паній (І. Нечуй-Левицький); - Ватя чогось насупилась, чогось вдавала з себе неприступну велику паню (І. Нечуй-Левицький); Властолюбна королева Луїза, недавно горда і недосяжна, тепер щасливо посміхається (П. Кочура). - Пор. хвалькува́тий.

НАСТОВБУ́РЧЕНИЙ[НАСТОБУ́РЧЕНИЙрідко] (про птахів - надутий, з піднятим пір’ям і т. ін.), НАГОГОШЕНИЙрозм.; НАБУНДЮ́ЧЕНИЙрозм. (нібито поважний). Зробився [папуга] сердитий і сидів на жердці, настовбурчений і мовчазний (Л. Смілянський); Вони стояли один проти одного, як молоді наґоґошені півні (Ю. Збанацький); На стежках парку походжають, як дома, набундючені фазани (О. Гончар).