-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний набри́длий набри́дла набри́дле набри́длі
родовий набри́длого набри́длої набри́длого набри́длих
давальний набри́длому набри́длій набри́длому набри́длим
знахідний набри́длий, набри́длого набри́длу набри́дле набри́длі, набри́длих
орудний набри́длим набри́длою набри́длим набри́длими
місцевий на/у набри́длому, набри́длім на/у набри́длій на/у набри́длому, набри́длім на/у набри́длих

Словник синонімів

НАБРИ́ДЛИВИЙ (який набридає своєю одноманітністю, частою повторюваністю, тривалістю тощо), ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, НАДОЇ́ДЛИВИЙрозм.,ДОКУ́ЧНИЙрідше,НАДОКУ́ЧНИЙрідше,ОПРИ́КРИВИЙрідше;НУДНИ́Й, НУДО́ТНИЙпідсил.розм.,МАРУ́ДНИЙрозм. (який довго триває або зберігається без змін, наводячи нудьгу). Сіявся дрібний набридливий дощик (С. Журахович); Колись в своє убогеє село В докучливу осінню пору, Вночі до батькового двору Мене далеким вітром занесло (С. Васильченко); Скоро вже наш санаторій - і ви звільнитеся від мого надокучливого товариства... (П. Загребельний); Я партизанити пішов із тьми ночей у світлі ранки на хижих куль настирний спів (В. Сосюра); Заглушає [голос жайворонка] докучне сюрчання трав’яних коників (Панас Мирний); Другий [брат] лежить, ..закинувши руки під голову, мов порішивши вже з усіми нудними докучними думками навіки (Марко Вовчок); Марудна ніч ховалася від сірого світанку (І. Ле). - Пор. набри́длий, 1. ну́дний.
НАБРИ́ДЛИЙ (який набрид, став нецікавим, немилим, нестерпним), ОБРИ́ДЛИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙпідсил.розм.,ЗНАВІСНІ́ЛИЙпідсил.,ОСТОГИ́ДЛИЙпідсил.розм.,ОСТОЧОРТІ́ЛИЙпідсил. фам.,НАСТОЧОРТІ́ЛИЙпідсил. фам.,ОСТИ́ЛИЙдіал.Він сидів, ..уткнувшись у шибку, спостерігаючи знайомі набридлі краєвиди (Ю. Шовкопляс); Кинула б вона сей світ: такий він їй гіркий та обридлий (Панас Мирний); Ніхто чоловікові так не дошкулить, як іноді сам собі дошкулиш осоружними думками (О. Маковей); Знову знавісніле дзижчання "дум-дум" [куль] над головою, колона зупинялась, розгорявся бій (О. Гончар); Він бачив, що Славка радий був нагоді вирватися з осточортілих стін гімназії хоч на кілька днів (П. Колесник); Зв’язковий упускає насточортіле йому скельце й нахиляється його підняти (Ю. Яновський). - Пор. 1. набри́дливий.