-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив набра́тися, набра́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   набері́мося, набері́мось, набері́мся
2 особа набери́ся, набери́сь набері́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа наберу́ся, наберу́сь наберемо́ся, наберемо́сь, набере́мся
2 особа набере́шся наберете́ся, наберете́сь
3 особа набере́ться наберу́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. набра́вся, набра́всь набра́лися, набра́лись
жін.р. набра́лася, набра́лась
сер.р. набра́лося, набра́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
набра́вшись

Словник синонімів

ЗБИРА́ТИСЯ (опинятися в одному місці, в однієї особи чи в одних руках), ГРОМА́ДИТИСЯ, ГУРТУВА́ТИСЯ, НАГРОМА́ДЖУВАТИСЯ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИСЯрозм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИСЯ, КОНЦЕНТРУВА́ТИСЯ, СТЯГА́ТИСЯ, НАСУВА́ТИперев. док., розм. (у великій кількості); КУ́ПЧИТИСЯ, СКУ́ПЧУВАТИСЯ, СКУ́ПЛЮВАТИСЯрозм.,КУ́ПИТИСЯдіал. (збиратися докупи); СХО́ДИТИСЯ, НАХО́ДИТИ, ЗБІГА́ТИСЯрозм.,НАБІГА́ТИрозм.,НАПЛИВА́ТИрозм.,НАПИРА́ТИрозм.,НАПИРА́ТИСЯрозм. (про людей, тварин); СТІКА́ТИСЯ (поступово); НАБИРА́ТИСЯ (у певній кількості). - Док.: зібра́тися, назбира́тися, згуртува́тися, нагрома́дитися, згрома́дитися, зосере́дитися, сконцентрува́тися, стягти́ся, стягну́тися, настяга́тисярозм.насу́нути, ску́пчитися, ску́питися, зійти́ся, насхо́дитися, найти́, збі́гтися, набі́гти, напливти́, наплисти́, напе́рти, напе́ртися, стекти́ся, набра́тися. В Денисовій хаті вже збирались гості (І. Нечуй-Левицький); Незабаром почали до нашого огнища громадитися втікачі й з інших компаній (І. Франко); Тривожно перезиралися козаки, гуртуючись біля церковного ґанку (З. Тулуб); Війська зосереджувались понад річкою (О. Гончар); [Криштоф:] Дрібна продукція пережила свій вік - капітал концентрується (І. Франко); Все повітове місто насунуло у світлиці начальника з своїми сім’ями (І. Нечуй-Левицький); - Ворог скупчується в селі за річкою! (П. Панч); Студенти скупчились на площадці (І. Кочерга); Чоловіка з шість пішло нагору. Остатні скупились коло рундука, гудуть (Панас Мирний); - Усюди, кажуть, купляться круг панів люди та компонують, як би Сомка на волю визволити (П. Куліш). - Пор. ску́пчуватися.
З’ЯВИ́ТИСЯ (стати наявним де-небудь), ПОЯВИ́ТИСЯ, ВИ́НИКНУТИ, ВЗЯ́ТИСЯ[УЗЯ́ТИСЯ], ЗАВЕСТИ́СЯ, ОБ’ЯВИ́ТИСЯрозм.,ПОВЕСТИ́СЯрозм.; НАБРА́ТИСЯ (у певній кількості). - Недок.: з’явля́тися, появля́тися, виника́ти, бра́тися, заво́дитися, об’явля́тися, набира́тися. Коли б тільки за Ставищем гнила вода не з’явилася, - знову гупає в голові та сама думка (М. Стельмах); І тут у Юрка вперше виникло питання - а навіщо скликають сход? (І. Багмут); Минає рік, минув другий, Знову дивувались, Де в тих сиріт безталанних Добро теє бралось (Т. Шевченко); Дома завжди були злидні такі, що й миші не заводилися (О. Іваненко); - Коли б у нас об’явилася відповідна глина і хтось.. почав би виробляти цеглу, то ви всі пішли б на роботу... (Ірина Вільде); Між наших вороних повелися тії коні, що вже знала я про них (П. Тичина).
НАГРОМА́ДИТИСЯ (про кількість, запас чого-небудь - поступово утворитися додаванням, збиранням),ЗІБРА́ТИСЯ, НАБРА́ТИСЯ, НАЗБИРА́ТИСЯ, НАКОПИ́ЧИТИСЯ рідше,СКЛА́СТИСЯ, СКУ́ПЧИТИСЯ, ПРИЗБИРА́ТИСЯ (поступово); ВІДКЛА́СТИСЯ (звичайно про нашарування гірських порід, що осідають у воді, про рештки, надлишки яких-небудь речовин, що утворюються в певному місці живого організму, і т. ін.);НАРОСТИ́ (про гроші, відсотки, борги і т. ін.). - Недок.: нагрома́джуватися, збира́тися, набира́тися, накопи́чуватися, склада́тися, ску́пчуватися, призби́руватися, відклада́тися, нароста́ти. [Геррісон:] І ця отрута повільно.. нагромаджувалася в їхніх [робітників] клітинах (М. Ірчан); В душі його бринять нечутні пісні, ..народжуються образи, нагромаджуються спостереження (З. Тулуб); Збирає бабуся метал у торбину!.. На п’ять кілограмів зібралася ноша (С. Олійник); Все бігла й бігла [княгиня] до невеличкої западини під скелястою стіною, в яку набиралася з джерельця вода (В. Гжицький); Назбиралося в нього чимало канцелярської роботи (Ірина Вільде); Скільки завжди накопичувалося перед людиною отих "чи" і "чому"! (Н. Рибак); Суддя.. зажадав від них десятину на користь суду, писареві - за прикладання печатки до позову.. Сума склалася чимала (З. Тулуб); На олійні скупчились гори насіння (В. Козаченко); Грошик догрошика, призбиралося дещо (І. Франко); "Весною сосна найбуйніше росте - відкладаються нові клітини, вона росте в товщину й угору" (Ю. Яновський); - Час би дещо і в банк покласти, щоб проценти наростали для дочки... (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. набира́тися.
НАБИРА́ТИСЯтільки 3 ос. одн. (досягати якої-небудь кількості), БУ́ТИв майбутньому часі;НАБІГА́ТИрозм. (звичайно про гроші, відсотки і т. ін.). - Док.: набра́тися, набі́гти. Жолудів набралося цілі гори. Повні комори їх насипали (О. Іваненко); Остап зміркував, що звідси до Кишниці.. буде верст з тридцять (М. Коцюбинський); Повесні квочку підсипати, підростуть курчата, можна буде продати... Глянь - якийсь карбованець чи два й набіжить за рік (О. Донченко). - Пор. 1. нагрома́дитися, нарахо́вуватися.
НАБРА́ТИСЯчого, розм. (дістати, одержати у великій мірі що-небудь небажане, неприємне), НАХАПА́ТИСЯпідсил.розм. - Недок.: набира́тися. Набратися неприємностей; Боялись [чужоземці] набратися бліх у гомінливій юрбі гречкосіїв, рудокопів, козацької голоти (О. Ільченко); Нахапатися стусанів. - Пор. 2. нажи́ти.
НАБРА́ТИСЯірон. (випадково, поверхово засвоїти багато чого-небудь - знань, думок і т. ін.), НАХАПА́ТИСЯрозм.,НАХАПА́ТИрозм. - Недок.: набира́тися. Набратися вчених словечок; [Прокіп:] Побувала наша Ярина в Румунії, там і нахапалась таких пісень... (О. Корнійчук).
НАБУ́ТИчого, рідше що (поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якості тощо), НАБРА́ТИчого, що,НАБРА́ТИСЯчого, розм.,НАЖИ́ТИщо, розм.,ПРИБУ́ТИзаст.;НАГРОМА́ДИТИщо,НАДБА́ТИчого, що,ПРИДБА́ТИщо, розм.,НАКОПИ́ЧИТИщо, рідше (перев. із сл. досвід, знання, сила, здоров’я тощо). - Недок.: набува́ти, набира́ти, набира́тися, нажива́ти, нагрома́джувати, накопи́чувати. За півстоліття.. наш народ набув нових якостей (А. Малишко); Набирають сили добрі коні В теплій стайні після посівної... (І. Муратов); - Пожив і я... Світу побачив. Між знатними людьми культури набрався (А. Шиян); [Кирило:] І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров’я наживати? (Панас Мирний); Спілка письменників уже нагромадила певний позитивний досвід роботи з літературною молоддю (В. Козаченко); - Мабуть, непогано жилось на віку, коли надбали од безклопіття такого зайвого здоров’я! (І. Нечуй-Левицький); Знання багато-багато за стільки віків ми придбали (В. Самійленко); Треба відступити, щоб зберегти сили і накопичити їх в час перепочинку (Ю. Смолич). - Пор. 1. здобува́ти.
НАЖИ́ТИ (довести себе до нещастя, хвороби тощо), ПРИДБА́ТИ. - Недок.: нажива́ти, придбава́тирідко. - А нам пора додому, - нагадую, - щоб часом не нажити нам собі лишенька! (Марко Вовчок); Проценко нажив страшенний нежить і цілими днями не виходив з хати (Панас Мирний); - Криком нічого не вдієш з ними, тільки клопоту придбаєш (М. Коцюбинський). - Пор. 1. набра́тися.
НАПИ́ТИСЯ (випивши алкогольних напоїв, стати п’яним), УПИ́ТИСЯ[ВПИ́ТИСЯ]підсил.,ПЕРЕПИ́ТИСЯпідсил.,ОБПИ́ТИСЯпідсил.розм.,НАБРА́ТИСЯпідсил.розм.,НАДУ́ДЛИТИСЯпідсил. вульг.,НАЖЛУКТИ́ТИСЯ[НАЖЛУКТА́ТИСЯрідше]підсил. вульг.,НАКЛЮ́КАТИСЯпідсил. фам.,НАЛИГА́ТИСЯпідсил. вульг.,НАЛИЗА́ТИСЯпідсил. вульг.,НАЛИ́ТИСЯпідсил. розм.,НАРІ́ЗАТИСЯпідсил. фам.,НАСМОКТА́ТИСЯпідсил. фам.,НАСПИРТУВА́ТИСЯпідсил. розм., НАХЛЕБТА́ТИСЯпідсил.вульг.,НАХЛИСТА́ТИСЯпідсил. вульг.,НАБРА́ЖИТИСЯпідсил. розм. рідше;ПЕРЕПИ́ТИ, ПЕРЕБРА́ТИрозм. (випити понад міру). - Недок.: напива́тися, упива́тися[впива́тися], перепива́тися, обпива́тися, набира́тися, нали́гуватися, нали́зуватися, налива́тися, нарі́зуватися, насмо́ктуватися, нахли́стуватися, перепива́ти, перебира́ти. Він напивався, а потім п’янийвештався по слобідських вулицях (А. Шиян); Деякі з них упилися, й довелося їх вести під руки (С. Скляренко); - Пани перепились і можуть накоїти вам лиха (Ю. Бедзик); Василь Іванович Мороз набрався до краю, вийшов надвір (І. Микитенко); Горілка лилась з бутлів неначе в лотоки ..Левко вже зовсім надудлився (І. Нечуй-Левицький); - Нажлуктався вже, - докірливо констатували дядьки (Ю. Смолич); Щоб позбутись досади, вона за обідом наклюкалася і лягла спати (Панас Мирний); Еней з дороги налигався І пінної так нахлистався, Трохи не виперсь з його дух (І. Котляревський); - А ти гляди мені й сьогодні не налижись, як учора! - гарикнула до нього висока суха баба (Панас Мирний); [Палажка:] Та проїжджий же не стане наливатися у вашому трахтирі! (Панас Мирний); - Бач, як нарізався, що й слова не промовить! (Г. Квітка-Основ’яненко); [Микита:] Обдурив клятий ворожбит! Тільки гроші в мене видурив та горілки уволю насмоктався!.. (М. Кропивницький); - А ти й сьогодні наспиртувався! - сказав робітник в окулярах (П. Панч); Ой, йо-йой, де ви, Якове, так нахлебталися! - протягнув Шулем (І. Чендей); [Кузьма:] Що ти плетеш? Ну, й випив!.. Ні, пляшка повна... Де ж це він так нахлистався? (З. Мороз); Скинулись гуртом, купили горілки, набражились, як квачі (Панас Мирний); Вздовж довгого столу.. сиділи ті з гостей, котрі або ще не хотіли спати, або не могли зрушити з місця, перебравши хмільного (В. Гжицький). - Пор. 1. ви́пити, 2. пи́ти, п’яні́ти.
НАСИ́ЧУВАТИСЯчим (убирати в себе у великій кількості рідину, пару, запах і т. ін.),ПРОСЯКА́ТИ, ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, НАБИРА́ТИСЯчого і чим,ПРОЙМА́ТИСЯ, УПИВА́ТИСЯ[ВПИВА́ТИСЯ]поет., НАСО́ЧУВАТИСЯрідко;ПІДХО́ДИТИ (насичуватися знизу водою). - Док.: насити́тися, прося́кнути[прося́кти], просочи́тися, набра́тися, пройня́тися, упи́тися[впи́тися], насочи́тися, підійти́. У східній і південній частинах була [вода] м’якша, але мала ту ваду, ще інколи настільки насичувалася йодом, що її не можна було пити (Ірина Вільде); Сирота лежав під ожередом.. Тіло просякало хлібною тишею, конюшиний дух похлюпувався навколо (Є. Гуцало); Під’їхав возом дядько Олекса.. Він весь просочився духом конюшини (Є. Гуцало); Земля так набралася води, що вже і в себе не приймала (Панас Мирний); В печі вже доходили млинці, наскрізь проймаючись запашною конопляною олією... (А. Іщук); Іди ж, Насичуйся весною, упивайся, Вбирай у себе голоси та барви (М. Рильський); Сніг підійшов водою. - Пор. I. 1. вбира́ти.
НАСТА́ЧИТИчого (заготувати, запасти в потрібній, достатній кількості); НАСТА́ЧИТИСЯрозм.,НАБРА́ТИСЯрозм.,НАГОТУВА́ТИСЯ[НАГОТО́ВИТИСЯ]рідше (звичайно в сполуч. з не або в питальних конструкціях риторичного характеру зі сл. хіба, де тощо). - Недок.: настача́ти. - Батько напозичався в пана грошей на одробіток, насилу настачає хліба на сім’ю.., - сказала баба Хівря (І. Нечуй-Левицький); - На лампу й зовсім гасу не настачишся (О. Гончар); На вогонь дров не наберешся, а на піт - сорочок (прислів’я).
ПЕРЕЙНЯ́ТИщо від кого і без додатка (навчитися чого-небудь від когось, спостерігаючи за ним), ПЕРЕБРА́ТИрідше, НАБРА́ТИСЯрозм.; ЗАПОЗИ́ЧИТИ, ПОЗИ́ЧИТИрідше, ПІДХОПИ́ТИ, ПОХОПИ́ТИдіал. (зробити своїм надбанням). - Недок.: перейма́ти, перебира́ти, набира́тися, запозича́ти[запози́чувати], позича́ти, підхо́плювати. З добрим поживеш - добро переймеш, а з лихим зійдешся, того й наберешся (прислів’я); - Де ви це слово перейняли? (О. Гончар); Диангі перебрав рибальське майстерство від свого батька (Ю. Смолич); З ким поведешся, того й наберешся (прислів’я); - Оце приїхав, Ониську Артемовичу, до вас на семінар.. Хочу дещо запозичити (О. Гончар); Премудрості риболовецької справи дід Галактіон, напевне, позичив у свого діда (О. Донченко); Метод Багірова незабаром підхопили всі (О. Гончар); В тих мандрах батько мій чимало і пісень Усяких похопив (М. Рильський).
ПРИЛИПА́ТИ (про щось липке; до чогось липкого), ЛИ́ПНУТИ, ПРИКЛЕ́ЮВАТИСЯ, КЛЕ́ЇТИСЯ, ПРИЛІ́ПЛЮВАТИСЯ, ЛІПИ́ТИСЯ, ПРИСТАВА́ТИ, БРА́ТИСЯрозм.; НАЛИПА́ТИ, НАВ’ЯЗА́ТИ, НАЛІ́ПЛЮВАТИСЯрозм.,НАБИРА́ТИСЯрозм. (у певній кількості); ПРИСИХА́ТИ (засихаючи). - Док.: прили́пнути, прикле́їтися, приліпи́тися, приста́ти, узя́тися[взя́тися], нали́пнути, нав’я́знути[нав’я́зти], наліпи́тися, набра́тися, присо́хнути. Стежив [Василь] за мухою. Чим більше намагалась вона відірватися, тим сильніше прилипала до паперу (М. Томчаній); Знесилені руки і ноги покривались краплями поту і до сорочки липли (М. Коцюбинський); В покорі приліпивсь до землі мокрий, зруділий лист (М. Коцюбинський); По обличчях їздців спливали потьоки бруду, грязюка ліпилася на коштовну одіж (П. Загребельний); Холодний терпкий сік [грушки] освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (М. Стельмах); Болото береться до коліс (Словник Б. Грінченка); Підняти б праву руку, змести сніг, який налипає на щоки (А. Хижняк); Сніг.. наліплювався на лиця і на одежу арештантів (І. Франко); Липка глина набиралась на чоботи і стало важко йти (О. Гончар); На коліні присох шматок глини (В. Кучер). - Пор. 1. приста́ти.

Словник фразеологізмів

набира́тися / набра́тися гріха́. Робити те, що заборонене нормами християнської моралі. До таких непутящих, як оцей бусурман (вона ткнула пальцем на чоловіка), я не придивляюся, гріха не набираюся (Л. Яновська); З отцем, з ненькою полаюсь, Гріха наберуся (Укр.. пісні).

набира́тися / набра́тися ду́ху. 1. Переборюючи страх, сором’язливість і т. ін., ставати рішучим, сміливим. — Тамара набирається духу і сміливо відбиває удар: — Я не сиділа за спиною… Я помагала мамі… (А. Хижняк); [Горніг:] Там, майстре, неабиякі новинки. Оце Петеревальдці набрались духу та й вигнали фабриканта (Леся Українка).

2. Відпочиваючи, відновлювати сили, міцніти. — А поки що набирайся духу після походу (О. Гончар).

3. якого. Перейматися певними поглядами, думками, ідеями і т. ін.; набувати певних властивостей. — Се ти, ходивши по всіх усюдах, набрався такого духу (Г. Квітка-Основ’яненко); Хлопці були ще в таких літах, коли вони ще не огрубіли, не постовбуріли, не набралися духу чоловічої самостійності (Грицько Григоренко).

набира́тися / набра́тися ро́зуму (ума́, уму́-ро́зуму). Поповнювати свої знання, набувати життєвого досвіду. — Це наша школа, .. де наша дітвора навчається всьому та набирається розуму (Панас Мирний); Як віз ламається, чумак ума набирається (Укр.. присл..); — Нам треба хати-читальні, щоб .. уму-розуму набиратися (В. Речмедін); З розумним розуму наберешся, а з дурнем і останній згубиш (Укр.. присл..); — Що вже розумний, то розумний, бо набрався розуму од розумних людей (І. Нечуй-Левицький).

набира́тися / набра́тися ро́зуму (ума́, уму́-ро́зуму). Поповнювати свої знання, набувати життєвого досвіду. — Це наша школа, .. де наша дітвора навчається всьому та набирається розуму (Панас Мирний); Як віз ламається, чумак ума набирається (Укр.. присл..); — Нам треба хати-читальні, щоб .. уму-розуму набиратися (В. Речмедін); З розумним розуму наберешся, а з дурнем і останній згубиш (Укр.. присл..); — Що вже розумний, то розумний, бо набрався розуму од розумних людей (І. Нечуй-Левицький).

набира́тися / набра́тися ро́зуму (ума́, уму́-ро́зуму). Поповнювати свої знання, набувати життєвого досвіду. — Це наша школа, .. де наша дітвора навчається всьому та набирається розуму (Панас Мирний); Як віз ламається, чумак ума набирається (Укр.. присл..); — Нам треба хати-читальні, щоб .. уму-розуму набиратися (В. Речмедін); З розумним розуму наберешся, а з дурнем і останній згубиш (Укр.. присл..); — Що вже розумний, то розумний, бо набрався розуму од розумних людей (І. Нечуй-Левицький).

набра́тися ю́шки (юхи́) від кого, чиєї, зневажл. Перейнятися чиїми-небудь поглядами, думками, настроями і т. ін.; засвоїти чиїсь манери, звичаї і т. ін. — Все одно не послухається. Все по-своєму зробить. А це вже і Ярина від нього юшки набралась, кирпу гне (І. Цюпа); Школярської юхи набрався (М. Номис).

набра́тися ю́шки (юхи́) від кого, чиєї, зневажл. Перейнятися чиїми-небудь поглядами, думками, настроями і т. ін.; засвоїти чиїсь манери, звичаї і т. ін. — Все одно не послухається. Все по-своєму зробить. А це вже і Ярина від нього юшки набралась, кирпу гне (І. Цюпа); Школярської юхи набрався (М. Номис).