набракувати 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив набракува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   набраку́ймо
2 особа набраку́й набраку́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа набраку́ю набраку́ємо, набраку́єм
2 особа набраку́єш набраку́єте
3 особа набраку́є набраку́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. набракува́в набракува́ли
жін.р. набракува́ла
сер.р. набракува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
набрако́ваний
Безособова форма
набрако́вано
Дієприслівник
набракува́вши