НАБЛИЖА́ТИСЯ[НАБЛИ́ЖУВАТИСЯрідше]до кого-чого і без додатка (про неживі предмети, явища природи тощо - переміщатися на ближчу відстань до кого-, чого-небудь), ПІДХО́ДИТИ, ПІДСТУПА́ТИ, ЗБЛИЖА́ТИСЯ[ЗБЛИ́ЖУВАТИСЯ]розм.,ПРИСУВА́ТИСЯ[ПРИСО́ВУВАТИСЯ]розм.,БЛИ́ЗИТИСЯрідко;БЛИ́ЖЧАТИбез додатка й обставин місця (ставати ближчим); ПІДБИРА́ТИСЯ (наближатися непомітно або повільно, поширюючись чи розповсюджуючись кудись); НАХО́ДИТИбез додатка (про дощ, хмари і т. ін.); НАСУВА́ТИСЯ[НАСО́ВУВАТИСЯ], НАСУВА́ТИ[НАСО́ВУВАТИ], СУ́НУТИ, СУ́НУТИСЯ (на кого-що і без додатка - наближатися якоюсь масою, значним габаритом). - Док.: набли́зитися, підійти́, підступи́ти, збли́зитися, прису́нутися, побли́жчати, підібра́тися, найти́, насу́нутися, насу́нути. Скреготання танків наближалося (П. Панч); Під час великих дощів у горах вода теж заливала цю галявину, підступала до дороги (М. Томчаній); Музика зближається. Проходить полк (В. Самійленко); Фронт присунувся вже зовсім близько (Я. Качура); Сонце близилося до землі (О. Стороженко); Рев юрби ближчає (Леся Українка); Прибій.. заливав прибережну долину і підбирався до мішків з сіллю (М. Коцюбинський); От хмари усе находять, усе находять... (Г. Квітка-Основ’яненко); Просто з поля насувалися машини з громіздкими понтонами (О. Гончар); Щось насувало грізне. Потемніло, завітрило, закрутила курява (С. Васильченко); Ззаду, з мороку дощу і мряки, суне на мене висока чоловіча постать (І. Драч); Навала сунулася, як чума, невмолима й жорстока (І. Ле). - Пор. 1. насува́тися.

НАБЛИЖА́ТИСЯ[НАБЛИ́ЖУВАТИСЯрідше] (ідучи, їдучи і т. ін., переміщатися на ближчу відстань), ЗБЛИЖА́ТИСЯ[ЗБЛИ́ЖУВАТИСЯ]розм.,ПІДБЛИЖА́ТИСЯрозм.,ПІДСУВА́ТИСЯ[ПІДСО́ВУВАТИСЯ]розм.,ПРИСУВА́ТИСЯ[ПРИСО́ВУВАТИСЯ]розм. - Док.: набли́зитися, збли́зитися, підбли́зитися, підсу́нутися, прису́нутися. Вже наближаємося до Підгірного (С. Журахович); В сю ніч Еней уже зближався До городка, що Турн обліг (І. Котляревський); До хати задом підсунувся віліс (Л. Первомайський); Всі, крім поранених, підвелись і присунулись до нього (О. Довженко).

НАБЛИЖА́ТИСЯ[НАБЛИ́ЖУВАТИСЯрідше]до кого-чого і без додатка (про близьке настання певного відрізка часу, періоду життя, події, явища і т. ін.), НАДХО́ДИТИбез додатка,ПІДХО́ДИТИ, ІТИ́[ЙТИ]до чого і без додатка,НАХО́ДИТИбез додатка,ІТИ́СЯ[ЙТИ́СЯ]безос., до чого, на що і без додатка,ЗБЛИЖА́ТИСЯ[ЗБЛИ́ЖУВАТИСЯ]без додатка, розм.,БЛИ́ЗИТИСЯрідко;БЛИ́ЖЧАТИбез додатка, розм. (ставати ближчим);НАБІГА́ТИбез додатка, розм. (про свята, певні дні тощо - наближатися непомітно, швидко); БРА́ТИСЯбезос., до чого, на що, розм. (про вік, час і т. ін.); ПІДСТУПА́ТИпоет.,ПІДБИРА́ТИСЯпоет.,ПІДКРАДА́ТИСЯпоет. (повільно, непомітно); НАСУВА́ТИСЯ, НАСУВА́ТИ, СУ́НУТИ (накого-щоі без додатка - про щось небажане або бурхливе, інтенсивне за своїм виявом, грізне і т. ін.; про вечір, ніч і т. ін.); НАЗРІВА́ТИ, ГОТУВА́ТИСЯ (без додатка; про щось значне або загрозливе, неприємне - повільно наближатися, стаючи неминучим). - Док.: набли́зитися, надійти́, підійти́, піти́перев. до чогонайти́, збли́зитися, набі́гти, узя́тися[взя́тися]на щопідступи́ти, підкра́стися, насу́нутися, насу́нути, назрі́ти. Настала Спасівка. Наближався день Єреміїних іменин (І. Нечуй-Левицький); Надходять великі події - все говорить про це (О. Довженко); Підходила зима, треба щось їсти, в чомусь ходити (Григорій Тютюнник); Сталевих птиць у грізній високості я чую рев... То йде відплати час (В. Сосюра); Находив ранок (П. Воронько); Йшлося на вечір, коли Наливайко з Юрком Мазуром розшукали посланців (І. Ле); Минуло ще кілька днів. Весілля зближалося (О. Маковей); Минали години, близився вечір (Д. Бедзик); - Уже як мають саджати [у холодну], то пізніше, аж коли нагальна робота скінчиться або як свята довші набіжать... (Леся Українка); Хоч ще й не бралося на світанок, було видно, як серед білого дня (Ю. Бедзик); Весна підступає, ясна й непомітна. Злягаються, тануть високі сніги (С. Воскрекасенко); Лихо так зненацька підкралось і так несподівано впало, що ніхто навіть не важився думать, чим запобігти (М. Коцюбинський); А літо вже минуло і насувалася осінь (Г. Хоткевич); Насував осінній мокрий вечір (С. Скляренко); Сунула холодна біла зима (О. Іваненко); А тут ще такі новини, такі події назрівають! (Н. Тихий); Нікому й на думку не спаде, що готується пригода, що лихо вже близько (М. Коцюбинський). - Пор. 1. наста́ти.

НАБЛИЖА́ТИСЯ[НАБЛИ́ЖУВАТИСЯрідше]до кого-чого і без додатка (під час руху до кого-, чого-небудь - показуючись, ставати ближчим і виднішим), БЛИ́ЖЧАТИбез додатка,ЗБЛИЖА́ТИСЯ[ЗБЛИ́ЖУВАТИСЯ]розм.,ПРИСУВА́ТИСЯ[ПРИСО́ВУВАТИСЯ]розм.,БЛИ́ЗИТИСЯрідко;НАПЛИВА́ТИна кого-що і без додатка (наближатися з нечіткими контурами); НАСУВА́ТИСЯ[НАСО́ВУВАТИСЯ], НАСУВА́ТИ[НАСО́ВУВАТИ] (на кого-що ібез додатка - про щось велике, громіздке). - Док.: набли́зитися, побли́жчати, збли́зитися, прису́нутися, наплисти́[напливти́], насу́нутися, насу́нути. Довго бореться з хвилями плавець, а маяк.. не наближається (М. Трублаїні); А береги все насувалися, ближчали (З. Тулуб); Ударив візник коней враз: Мій повоз швидше покотився; Малюнок [марево] зближувавсь до нас (Я. Щоголів); Чорний ліс ближче й ближче. Він присувається з кожним кроком, густий, нашорошений (О. Донченко); Льошка скеровував човен впоперек Ревуна, на шахтарське селище, яке напливало, ближчало (Ю. Мокрієв); Попереду насував на машину ліс (О. Копиленко).