-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | набли́жувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | набли́жуймо |
| 2 особа | набли́жуй | набли́жуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | набли́жуватиму | набли́жуватимемо, набли́жуватимем |
| 2 особа | набли́жуватимеш | набли́жуватимете |
| 3 особа | набли́жуватиме | набли́жуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | набли́жую | набли́жуємо, набли́жуєм |
| 2 особа | набли́жуєш | набли́жуєте |
| 3 особа | набли́жує | набли́жують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| набли́жуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | набли́жував | набли́жували |
| жін. р. | набли́жувала |
| сер. р. | набли́жувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| набли́жувавши |
Словник синонімів
ПРИСКО́РЮВАТИ (збільшувати швидкість якоїсь дії, процесу; робити коротшими проміжки між окремими етапами, моментами чогось), ПРИШВИ́ДШУВАТИ, ФОРСУВА́ТИ, ПІДГАНЯ́ТИ [ПІДГО́НИТИ] розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ розм. рідше, ПІДХЛЬО́СКУВАТИ розм. рідше, ПІДШТО́ВХУВАТИ розм., НАДДАВА́ТИ розм., ПРИСПІША́ТИ [ПРИСПІ́ШУВАТИ] діал.; НАБЛИЖА́ТИ [НАБЛИ́ЖУВАТИ], ПРОШТО́ВХУВАТИ розм. (прискорювати настання або кінець чогось). - Док.: приско́рити, пришви́дшити, форсува́ти, підігна́ти, підхльо́снути, підштовхну́ти, надда́ти, приспіши́ти, набли́зити, проштовхну́ти. Максим все ускладнював і ускладнював акробатичні вправи, прискорюючи темп виконання їх (Д. Ткач); Йому не хотілося сутичкою з батьком ганьбити себе, і він, круто повернувшись, пришвидшив крок (В. Речмедін); Час грав проти нас, і ми мали - це давало нам чи не єдиний мислимий ще шанс - за всяку ціну форсувати події (Н. Тихий); І полями розгарячено линув "ЗІС" тепер, ніби жданий час побачення підганяв шофер (І. Гончаренко); Так він і скаже Маріоарі, добре, що згадав, сказано, хміль підгонить думку... (М. Чабанівський); Вони підштовхували розмову, в’язали її прикро, слово до слова, як обірвані в негоду дроти (Ю. Мушкетик); Наддавати ходи; Тюрки не приспішали справи з чужинцем; вони ніби намагались якнайдовше протягнути цей приємний випадок побалакати про всякі новини (О. Досвітній); Начко тягнув п’яного Ернеста щосили з собою і приспішував кроку, кленучи його в душі (І. Франко); Треба дбати за народну справу, Швидше всім прокинутись від сну, Одігнать минувшину криваву, Наближать годиноньку ясну! (П. Грабовський); В земних пластах шахтар, учений в кабінеті, наближуйте прихід прекрасної пори (В. Сосюра); Він їхав до Москви проштовхувати якийсь свій винахід, боротися проти бюрократів (В. Собко).
УПОДІ́БНЮВАТИ (робити або визнавати кого-, що-небудь подібним до когось, чогось), ПРИРІ́ВНЮВАТИ, РІВНЯ́ТИ, НАБЛИЖА́ТИ, НАБЛИ́ЖУВАТИ, ОТОТО́ЖНЮВАТИ, ІДЕНТИФІКУВА́ТИ книжн. (визнавати цілком однаковим). - Док.: уподі́бнити, прирівня́ти, набли́зити, отото́жнити, ідентифікува́ти. Уподібнювати образ героя легендарному Прометеєві; Прирівняв слона до комара! (прислів’я); - Ти не рівняй жінки до чоловіка... (Г. Коцюба); Тепер йому здавалося, що Тіна неодмінно мусить ототожнювати героїв фільму з ним (Ю. Мушкетик); Гете, властиве, не мішав революції і терору, та дивно, чому і д. Ганкевич ідентифікує їх (хіба війна і розбій, кара і тортури все одно?) (Леся Українка).