НАБИ́ТИСЯ (про бруд, пил, сніг і т. ін. - проникнувши куди-небудь, заповнити собою), НАЛІ́ЗТИ, ЗАБИ́ТИСЯ. - Недок.: набива́тися, нала́зити[наліза́ти], забива́тися. П’яту ось пробив [Гнат], бруду набилося (К. Гордієнко); Мокрий сніг бив у лице Василька, заліплював очі, налазив за комір... (М. Коцюбинський); Через кілька хвилин танкетка вилетіла за село. Легкий вітерець забивався в зорову щілину (Ю. Бедзик). - Пор. 1. проника́ти.

НАБИ́ТИСЯ (про людей - зійтися, з’явитися в якесь приміщення, обмежений простір у великій кількості), НАТО́ВПИТИСЯрозм.,НАЛІ́ЗТИрозм.,НАПХА́ТИСЯрозм.,НАТИ́СНУТИСЯрозм. - Недок.: набива́тися, нато́вплюватися, нала́зити[наліза́ти], напиха́тися. Вмить набилося стільки народу, що стало тісно (З. Тулуб); До двох невеликих.. кімнат натовпилася сила народу (Л. Смілянський); [Ганна:] Гостей налізло, мов до причастя: повозок та хургонів повне подвір’я... (М. Кропивницький); В гірські села напхалося стільки жандармів, що на собаку кинь дрючок, а на жандарма влучиш (С. Чорнобривець); Більше робітників, вони [пани] менш платять! Натиснеться люду багато, ну, вони платню знижають (І. Франко). - Пор. 1. напо́внити.

НАПО́ВНИТИ (про людей, тварин - зайняти весь простір, приміщення і т. ін.), ЗАПО́ВНИТИ, СПО́ВНИТИ, ПЕРЕПО́ВНИТИпідсил.,НАВОДНИ́ТИпідсил.,ЗАЛИ́ТИ[ЗАЛЛЯ́ТИрідше]підсил.,ЗАТОПИ́ТИпідсил.,ЗАБИ́ТИпідсил.розм.,ЗАГАТИ́ТИпідсил.розм.,ЗАПОЛОНИ́ТИпідсил.рідше, ЗАПРУДИ́ТИпідсил.рідше. - Недок.: напо́внювати[наповня́ти], запо́внювати[заповня́ти], спо́внювати[сповня́ти], перепо́внювати[переповня́ти], по́внитипоет.наво́днювати[наводня́ти], залива́ти, зато́плювати[затопля́ти], забива́ти, зага́чувати, заполо́нювати[заполоня́ти], запру́джувати. Поранені наповнили все місто (О. Довженко); Натовп викотився із станції, заповнив невеличкий перон (О. Десняк); Відвідувачі сповнювалиїдальню (М. Трублаїні); Весело щебетали пташки, вони, здавалось, переповнили всі кущі (А. Трипільський); Вони [жителі] наводнили всі вулиці і провулочки маленького містечка (О. Іваненко); Раптом овеча отара залляла вулицю (М. Коцюбинський); Від самого ранку заливали, затісняли, затоплювали череди, ряди, полки волів, корів, овець усі шляхи, вулиці, площі (І. Франко); Двір на Горі й усі кінці забили люди (С. Скляренко); Загатили [козаки] весь майдан народом до церковної огорожі й до самого ганку волості (С. Голованівський); [Тірца:] Набіжать шакали від пустині, заполонять зруйновану обору (Леся Українка); Натовп запруджував вулицю від стіни до стіни (П. Панч). - Пор. 2. наби́тися.

НАПРО́ШУВАТИСЯ (наполегливо пропонувати кому-небудь своє товариство, свою допомогу і т. ін.), НАПРО́ХУВАТИСЯрідше;НАВ’Я́ЗУВАТИСЯрозм.,НАБИВА́ТИСЯрозм.,НАКИДА́ТИСЯрозм. (настирливо, невідчепно). - Док.: напроси́тися, напроха́тися, нав’яза́тися, наби́тися, наки́нутися. До привітної господині хлопці один з-перед одного напрошувалися в зяті (С. Чорнобривець); Не хотілось мені першому до нього в гості нав’язуватись (І. Муратов); Хіба він набивається з грішми?.. (М. Коцюбинський); Ваш Юхим не накидався з тим привітом, але раз ми його побачили, то й вирішили самі передати (В. Кучер).

ПРОНИКА́ТИкуди (про світло, запахи, звуки, повітря, рідину тощо - крізь отвори, щілини, негусту речовину потрапляти назовні або всередину чогось), ПРОХО́ДИТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, ПРОСОТУВАТИСЯ, ЦІДИ́ТИСЯ, ПРОЦІ́ДЖУВАТИСЯ, ПРОСЯКА́ТИ, ПРОБИРА́ТИСЯрозм., ДОБИРА́ТИСЯрозм., ПРОМИКА́ТИСЯ[ПРОМИ́КУВАТИСЯ]розм., ПРОЛА́ЗИТИрозм.,ПРОЛІЗАТИрозм.,ПРОКРАДА́ТИСЯрозм., ПРОЛИ́ЗУВАТИСЯдіал.; ПРОРИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ, ВДИРА́ТИСЯ[УДИРА́ТИСЯ] (перев. раптово, сильним струменем); ПРОНИ́ЗУВАТИ що, ПРОРІ́ЗУВАТИ[ПРОРІЗА́ТИ]що, ПРОРІ́ЗУВАТИСЯ[ПРОРІЗА́ТИСЯ], ВРІ́ЗУВАТИСЯ[ВРІЗА́ТИСЯ], УРІ́ЗУВАТИСЯ[УРІЗА́ТИСЯ], ПРОСІВА́ТИСЯ, ПРОСІ́ЮВАТИСЯ, ПРОЗИРА́ТИкрізь що, ПРОЙМА́ТИщо, ПРОТИНА́ТИщо (про світлові промені); ВХО́ДИТИ[ВВІХО́ДИТИ][УХО́ДИТИ][УВІХО́ДИТИ] (всередину чогось). - Док.: прони́кнути[прони́кти], пройти́, проби́тися, просочи́тися, просотатися[просотитисярідше], проціди́тися, прося́кнути[прося́кти], пробра́тися, добра́тися[дібра́тися], промкну́тися, пролі́зти, прокра́стися, прорва́тися, продра́тися[проде́ртися], вде́ртися[уде́ртися], прониза́ти, прорі́зати, прорі́затися, врі́затися[урізатися], просі́ятися, прозирну́ти, пройня́ти, протну́ти[протя́ти], ввійти́[увійти́]. Крізь стіни в кімнату проникали приглушені звуки музики (С. Чорнобривець); Звуки проходять крізь стіни, і засуви хатні не можуть Їх зупинити (переклад М. Зерова); Ліс густий, дрімучий, темний, Споконвічний ліс росте, Не проб’ється навіть сонце Крізь гілля його густе (О. Олесь); З краників непомітними щілинами просочувалася пара (С. Чорнобривець); Короткий зимовий день тьмянів і просотувався надвечірньою синявою (С. Голованівський); Крізь щілини в дверях у хлів цідилося жовте світло (Ю. Мушкетик); Обоє курили. Дим сотався кільцями, проціджуючись у відчинене вікно (Є. Гуцало); Проміння сонця, майже поземне, просякло крізь густе мереживо листя (В. Собко); Мороз пробирався під одежу до тіла (В. Кучер); Дим з печів йде через вивід на горище й промикується через драниці (І. Нечуй-Левицький); Мороз розбивав стіни й пролазив у хату (Г. Епік); У щілини вікон прокрадалося виття завірюхи (І. Ле і О. Левада); Стіжки збіжжя й сіна виглядали мов купи розжареного вугля, а з їх середини де-де пролизувалися біляві огневі пасма (І. Франко); Всі шпилі чорніли в тіні, а між ними в долині проривався світ пучками, .. пронизував кожний верх дерева (І. Нечуй-Левицький); Спалахи пострілів продиралися крізь дим і водяні смерчі (Ю. Мушкетик); З вулиці у двері Вдирається весняний вітерець (В. Мисик); Сонце прорізувало чорну тінь густого лісу (Панас Мирний); Вже споночіло. Кілька ліхтарів слабеньким світлом прорізали темряву (Є. Гуцало); В хліві досить темно, тільки де-не-де крізь малі просвіти прорізується сонячне проміння знадвору (Леся Українка); Крізь щільне запинало хмар прорізався світляний меч променя (І. Волошин); У тишу високими металевими нотами врізається музика (В. Собко); Над колонами має бути різнокольорове скло, крізь яке просіватиметься сонячне проміння (Л. Смілянський); Сонце в місті прозира, - лискотить сосни кора... (П. Тичина); Не пройме сонце лип густих, Озерні плеса спокоєм налито (М. Шеремет); Мов якісь пожари в небі й на землі, Протинають хмари блискавок шаблі (В. Сосюра); Бліде зимове світло входило в хату знадвору (М. Коцюбинський). - Пор. 1. наби́тися.