-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив набива́тися, набива́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   набива́ймося, набива́ймось
2 особа набива́йся, набива́йсь набива́йтеся, набива́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа набива́тимуся, набива́тимусь набива́тимемося, набива́тимемось, набива́тимемся
2 особа набива́тимешся набива́тиметеся, набива́тиметесь
3 особа набива́тиметься набива́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа набива́юся, набива́юсь набива́ємося, набива́ємось, набива́ємся
2 особа набива́єшся набива́єтеся, набива́єтесь
3 особа набива́ється набива́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
набива́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. набива́вся, набива́всь набива́лися, набива́лись
жін. р. набива́лася, набива́лась
сер. р. набива́лося, набива́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
набива́вшись

Словник синонімів

НАБИ́ТИСЯ (про бруд, пил, сніг і т. ін. - проникнувши куди-небудь, заповнити собою), НАЛІ́ЗТИ, ЗАБИ́ТИСЯ. - Недок.: набива́тися, нала́зити[наліза́ти], забива́тися. П’яту ось пробив [Гнат], бруду набилося (К. Гордієнко); Мокрий сніг бив у лице Василька, заліплював очі, налазив за комір... (М. Коцюбинський); Через кілька хвилин танкетка вилетіла за село. Легкий вітерець забивався в зорову щілину (Ю. Бедзик). - Пор. 1. проника́ти.
НАБИ́ТИСЯ (про людей - зійтися, з’явитися в якесь приміщення, обмежений простір у великій кількості), НАТО́ВПИТИСЯрозм.,НАЛІ́ЗТИрозм.,НАПХА́ТИСЯрозм.,НАТИ́СНУТИСЯрозм. - Недок.: набива́тися, нато́вплюватися, нала́зити[наліза́ти], напиха́тися. Вмить набилося стільки народу, що стало тісно (З. Тулуб); До двох невеликих.. кімнат натовпилася сила народу (Л. Смілянський); [Ганна:] Гостей налізло, мов до причастя: повозок та хургонів повне подвір’я... (М. Кропивницький); В гірські села напхалося стільки жандармів, що на собаку кинь дрючок, а на жандарма влучиш (С. Чорнобривець); Більше робітників, вони [пани] менш платять! Натиснеться люду багато, ну, вони платню знижають (І. Франко). - Пор. 1. напо́внити.
НАПРО́ШУВАТИСЯ (наполегливо пропонувати кому-небудь своє товариство, свою допомогу і т. ін.), НАПРО́ХУВАТИСЯрідше;НАВ’Я́ЗУВАТИСЯрозм.,НАБИВА́ТИСЯрозм.,НАКИДА́ТИСЯрозм. (настирливо, невідчепно). - Док.: напроси́тися, напроха́тися, нав’яза́тися, наби́тися, наки́нутися. До привітної господині хлопці один з-перед одного напрошувалися в зяті (С. Чорнобривець); Не хотілось мені першому до нього в гості нав’язуватись (І. Муратов); Хіба він набивається з грішми?.. (М. Коцюбинський); Ваш Юхим не накидався з тим привітом, але раз ми його побачили, то й вирішили самі передати (В. Кучер).