набачати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
(помічати) [розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | набача́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | набача́ймо | |
| 2 особа | набача́й | набача́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | набача́тиму | набача́тимемо, набача́тимем |
| 2 особа | набача́тимеш | набача́тимете |
| 3 особа | набача́тиме | набача́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | набача́ю | набача́ємо, набача́єм |
| 2 особа | набача́єш | набача́єте |
| 3 особа | набача́є | набача́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| набача́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | набача́в | набача́ли |
| жін. р. | набача́ла | |
| сер. р. | набача́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| набача́вши | ||