набатувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | набатува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | набату́ймо | |
| 2 особа | набату́й | набату́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | набату́ю | набату́ємо, набату́єм |
| 2 особа | набату́єш | набату́єте |
| 3 особа | набату́є | набату́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | набатува́в | набатува́ли |
| жін.р. | набатува́ла | |
| сер.р. | набатува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| набатува́вши | ||