ВТРУЧА́ТИСЯ[УТРУЧА́ТИСЯ]у що, до чого (з власного бажання, самочинно включатися в якусь дію, починати займатися чиїмись справами), ВТОРГА́ТИСЯ[УТОРГА́ТИСЯ]книжн.,ВВ’Я́ЗУВАТИСЯ[УВ’Я́ЗУВАТИСЯ]розм.,ВСТРЯВА́ТИ[УСТРЯВА́ТИ]розм., ВПЛУ́ТУВАТИСЯ[УПЛУ́ТУВАТИСЯ]розм., ПРИПЛУ́ТУВАТИСЯрозм., ЛІ́ЗТИрозм., МІША́ТИСЯрозм.,ЗАМІ́ШУВАТИСЯрозм.,ВМІ́ШУВАТИСЯ[УМІ́ШУВАТИСЯ]розм.,МИ́КАТИСЯдіал.,ТУРА́ТИСЯдіал.; ПІДПРЯГА́ТИСЯрозм. (у розмову). - Док.: втру́титися[утру́титися], вто́ргнутися[уто́ргнутися], вв’яза́тися[ув’яза́тися], встря́нути[устря́нути], встря́ти[устря́ти], вплу́татися[уплу́татися], приплу́татися, влі́зти, заміша́тися, вміша́тися[уміша́тися], підпрягти́ся. Тут я почуваюся вільним,.. ніхто не втручається в моє приватне життя (М. Коцюбинський); - Письменники сміливо вторгаються у життя, порушуючи найскладніші проблеми (з газети); Без крайньої потреби не ув’язується [офіціантка] з відвідувачами в суперечки (О. Гончар); Чи варт вам устрявати у таке діло? Що вона вам - сестра, родичка? (Панас Мирний); Моя дружина.. ні в які авантюри не стане вплутуватися (І. Кулик); - А я вам кажу про це, бо ви в мене питали про нього! Якби не питали, то я б ліз? (Є. Гуцало); - Се моє діло: чи продав, чи позакладав, - не мішайтесь (Г. Квітка-Основ’яненко); Він не вирізняється нічим із юрби селян, рідко вмішується в розмову (І. Франко); - Я вже й не микаюсь в їх діло, і змовчую (І. Нечуй-Левицький); Василеве поле засівав Шміло, бо Василь.. ні до чого й не турався (І. Франко).

ЗБЕНТЕ́ЖИТИСЯ (прийти в стан замішання, зніяковіння), ЗНІЯКОВІ́ТИ, ЗНІ́ТИТИСЯ, ЗАМІША́ТИСЯ, ЗАМ’Я́ТИСЯ, ЗАСОРО́МИТИСЯ, СКОНФУ́ЗИТИСЯрозм., СТУШУВА́ТИСЯрозм.,ЗМІША́ТИСЯ рідко. - Недок.: бенте́житися, ні́якові́ти, ні́титися, зні́чуватися, міша́тисярідкозамина́тися, засоро́млюватися, конфу́зитися, тушува́тися, стушо́вуватися, шокува́тися. Марія одразу розгубилася і навіть збентежилась, побачивши на своєму порозі розгніваного Самійла (В. Кучер); Зніяковіла Віра, очі одвела, щоб не помітив, не розгадав по очах її таємниці (А. Шиян); Солуха, знічуючись від гадючої посмішки отця Миколая, налив йому келех (М. Стельмах); Йому стало ніяково; він замішався і не зразу відповів (І. Нечуй-Левицький); Під моїм допитливим поглядом майор трохи зам’явся, але свою думку закінчив (В. Логвиненко); З того, як змішалась Софія Петрівна, пояснюючи щось нісенітне, як затиснула Ліда уста, він догадався, що од нього щось криють (М. Коцюбинський). - Пор. розгуби́тися, соро́митися.

ПА́МОРОЧИТИСЯ (про мозок, розум тощо - втрачати здатність ясно мислити), ЗАПА́МОРОЧУВАТИСЯ, ДУРІ́ТИ, ЧМАНІ́ТИрозм.; ПЛУ́ТАТИСЯ, МІША́ТИСЯ, БАЛАМУ́ТИТИСЯрозм. (перев. із сл. в голові). - Док.: запа́морочитися, одурі́ти, очмані́ти. В усій його постаті вчувалася впевненість бувалого вояка, котрому за найтяжчої скрути не паморочиться голова (Ю. Бедзик); Її молода голова аж запаморочилася (І. Нечуй-Левицький); Від сліз дуріє голова (П. Грабовський); Далебі, від тих суперечок чманіє голова (К. Гордієнко); Чув [Калинович].., що йому в голові починає плутатися (І. Франко); - Ох, в голові мені мішається! - промовляла [Варка] (Марко Вовчок); Яцеві почало баламутитися в голові (І. Франко).