міцнокорінний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний міцнокорі́нний міцнокорі́нна міцнокорі́нне міцнокорі́нні
родовий міцнокорі́нного міцнокорі́нної міцнокорі́нного міцнокорі́нних
давальний міцнокорі́нному міцнокорі́нній міцнокорі́нному міцнокорі́нним
знахідний міцнокорі́нний міцнокорі́нну міцнокорі́нне міцнокорі́нні
орудний міцнокорі́нним міцнокорі́нною міцнокорі́нним міцнокорі́нними
місцевий на/у міцнокорі́нному, міцнокорі́ннім на/у міцнокорі́нній на/у міцнокорі́нному, міцнокорі́ннім на/у міцнокорі́нних