ПО́ЗНАЧКА (спеціальний знак, зроблений для відрізнення чогось, вказівки на щось), ПОЗНА́ЧЕННЯ, ВІДМІ́ТКА, МІ́ТКА, МІТА, ВІДЗНА́ЧКАрозм.,ЛИ́ТАзаст.;КАРБ, НАРУ́БКА (такий знак, зроблений чимсь гострим); ПОМІ́ТКА (перев. письмова); РЕМА́РКАспец. (у словнику - для повнішої характеристики слова). Податковий інспектор щомісяця брав хабар, ставив якусь позначку у своїй записній книжці (Н. Рибак); Вивчаючи історію Стародавнього Риму, учні на кожному уроці робили позначення на контурній карті Європи (з журналу); Витягши пістолет, підняв [Мюльнер] прицільну рамку на відмітку "300" (І. Багмут); - З чого ж починати? - вдарив Денис по молодому дубкові сокирою так, що аж листя на ньому затремтіло. - Мітку шукай (Григорій Тютюнник); Відзначок нігтем там чимало Було на книжних берегах (переклад М. Рильського); На кождій палиці видно було більші або менші карби, один попри один (І. Франко); - Та тут ось ізсередини на лантусі помітка якась накарлякана. Бублик якийсь, начебто як "О"... (О. Гончар).