-1-
дієслово недоконаного виду
(ставити мітку)

Словник відмінків

Інфінітив мі́тити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   мі́тьмо
2 особа міть мі́тьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа мі́титиму мі́титимемо, мі́титимем
2 особа мі́титимеш мі́титимете
3 особа мі́титиме мі́титимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа мі́чу мі́тимо, мі́тим
2 особа мі́тиш мі́тите
3 особа мі́тить мі́тять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
мі́тячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. мі́тив мі́тили
жін. р. мі́тила
сер. р. мі́тило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
мі́чений
Безособова форма
мі́чено
Дієприслівник
мі́тивши

Словник синонімів

ПЛАНУВА́ТИщо, з інфін. (обдумуючи, обмірковуючи, готуватися до виконання, здійснення чогось), ГОТУВА́ТИ, ЛА́ДИТИрозм.,МІ́ТИТИрозм.,КРЕ́СЛИТИрозм.Черниш лежав у траві на краю насипу, розглядаючи ледь помітні, замасковані по підгір’ю доти.. Що роблять там гарнізони, що планують, що готують? (О. Гончар); [Йолан:] На шибениці вже Рущак. Мартину ладили, а він висить (А. Турчинська); Можливо, Шульга мітить на його місце посадити Нерчина? (Н. Рибак); Сниться ланка - дівчата твої З бригадиром сидять до півночі; На посів - на весняні бої Креслять плани рішучі (М. Нагнибіда). - Пор. 2. збира́тися.
ПОЗНАЧА́ТИ[ПОЗНА́ЧУВАТИрідше] (залишати на чомусь які-небудь знаки, мітки), ЗНАЧИ́ТИ, МІ́ТИТИ, ПОМІЧА́ТИ, НАМІЧА́ТИ, НАЗНАЧА́ТИ[НАЗНА́ЧУВАТИрідше], ПОКА́ЗУВАТИ, МАРКУВА́ТИ, ВИМІЧА́ТИрозм., ЗАЗНАЧА́ТИрозм., ОЗНА́ЧУВАТИрозм.;НАНО́СИТИ (на карті, схемі тощо); КАРБУВА́ТИ, ЗАКАРБО́ВУВАТИ (позначати карбами); ПАЛЬКУВА́ТИдіал. (кілочками межу). - Док.: позна́чити, помі́тити, намі́тити, назначи́ти, зазна́чи́ти, показа́ти, ви́мітити, нанести́, закарбува́ти. Позначають [сапери] мінні поля, прокладають проходи бійцям у широкий відвойований світ (О. Гончар); Інколи вони з батьком їх [кавуни] позначують, - то маленькою літерою, то числом. Легенько накреслюють знак (Т. Масенко); Їй прийшло до голови, що вона може не знайти Остапа, бо нічим не значила своєї дороги (М. Коцюбинський); - Що ти мітиш? Що ти мітиш, щоб тобі руки посудомило! - На стояки яму (Григорій Тютюнник); Хазяйки дуже стережуться, щоб благовісним яйцем не підсипать квочки чи що там і для того помічають його, щоб не помилиться (М. Номис); Шворкою треба розбити площу шахматним порядком, а за допомогою дошки - намічати розмір ямок під дерева (Ю. Збанацький); Отець Харитін назначав нігтем, доки прочитав (І. Нечуй-Левицький); Відлітає за тріскою тріска, шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (М. Рильський); Маркувати вироби промисловості; Під час сцени з Дженні Годвінсон перегортає Біблію і зазначає закладками якісь тексти (Леся Українка); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний); Скінчивши листа, гомоніли Про рідні поля і діброви, А старші - наносили стріли На карти свої військові (М. Нагнибіда); Взявши з собою мапу і шнур, міряв [Густав], бродив, палькував та принотовував кождий ступінь (І. Франко).
ЦІ́ЛИТИ (мати на увазі, на меті когось, щось), МІ́ТИТИ, ЦІЛЯ́ТИрозм.Ця розмова безпосередньо цілила вже в особу виконроба товариша Красулі (О. Гончар); - Що, в чисту науку мітиш? - роздратовано спитав він. - Чув я, що просто одразу в академіки хочеш плигнути (Н. Рибак); - Як був собі чоловік Трандита, та була в його сіра мужицька свита... - Ха-ха-ха! - зареготався дехто, зрозумівши, куди це Васюта ціляє (Б. Грінченко).
ЦІ́ЛИТИСЯчим і без додатка (спрямовувати зброю в ціль), ЦІ́ЛИТИ, МІ́ТИТИ, НАЦІ́ЛЮВАТИСЯ[НАЦІЛЯ́ТИСЯ], ПРИЦІ́ЛЮВАТИСЯ[ПРИЦІЛЯ́ТИСЯ], НАМІРЯ́ТИСЯрозм., ЦІЛЯ́ТИрозм., ЦІЛЯ́ТИСЯрозм., ПОЦІЛЯ́ТИрозм., ЛУ́ЧИТИрозм., МІ́РЯТИдіал.; ПРИКЛАДА́ТИСЯрозм. (з рушниці). - Док.: наці́литися, приці́литися, намі́ритися, поці́лити, ви́мірити, прикла́стися. Берег вимитий. Лоза. Розлилась ріка на славу. Із засади партизан Цілиться по пароплаву (М. Шеремет); [Ніна:] Як ви сміли стріляти в кімнаті! [Сусляєв:] Та в якій кімнаті? Я цілив в ялинкову шишку (І. Кочерга); З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив.. стрілою в чорну ворону (П. Автомонов); Жвавий хлопчик якийсь із луком та із стрілою націляється із-за рожевих кущів (Марко Вовчок); Воловик вийшов з кущів, став на березі, прицілився з обріза (Г. Епік); У шинелях зелених кати. Наміряються із автомата (В. Сосюра); Зінка верещала, ціляла в них грушками (Ю. Мушкетик); Тихон до снідання ганявся з вилами за Грицьком, а слідом, цілячись попасти йому палкою під ноги, бігала Грицькова жінка (П. Панч); В лоба кулею влучно Воєводі козак поціляє (С. Голованівський); Лучив корову, а попав ворону (приказка); - Міряй в око [ведмедя], боярине! - шепнув з-позаду Максим (І. Франко); Він видер мерщій у джури з рук важку рушницю-кременівку, приклався й стрілив у сокола (О. Ільченко). - Пор. 1. наво́дити.
-2-
дієслово недоконаного виду
(цілитися; мати намір)

Словник відмінків

Інфінітив мі́тити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   мі́тьмо
2 особа міть мі́тьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа мі́титиму мі́титимемо, мі́титимем
2 особа мі́титимеш мі́титимете
3 особа мі́титиме мі́титимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа мі́чу мі́тимо, мі́тим
2 особа мі́тиш мі́тите
3 особа мі́тить мі́тять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
мі́тячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. мі́тив мі́тили
жін. р. мі́тила
сер. р. мі́тило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
мі́чений
Безособова форма
мі́чено
Дієприслівник
мі́тивши

Словник синонімів

ПЛАНУВА́ТИщо, з інфін. (обдумуючи, обмірковуючи, готуватися до виконання, здійснення чогось), ГОТУВА́ТИ, ЛА́ДИТИрозм.,МІ́ТИТИрозм.,КРЕ́СЛИТИрозм.Черниш лежав у траві на краю насипу, розглядаючи ледь помітні, замасковані по підгір’ю доти.. Що роблять там гарнізони, що планують, що готують? (О. Гончар); [Йолан:] На шибениці вже Рущак. Мартину ладили, а він висить (А. Турчинська); Можливо, Шульга мітить на його місце посадити Нерчина? (Н. Рибак); Сниться ланка - дівчата твої З бригадиром сидять до півночі; На посів - на весняні бої Креслять плани рішучі (М. Нагнибіда). - Пор. 2. збира́тися.
ПОЗНАЧА́ТИ[ПОЗНА́ЧУВАТИрідше] (залишати на чомусь які-небудь знаки, мітки), ЗНАЧИ́ТИ, МІ́ТИТИ, ПОМІЧА́ТИ, НАМІЧА́ТИ, НАЗНАЧА́ТИ[НАЗНА́ЧУВАТИрідше], ПОКА́ЗУВАТИ, МАРКУВА́ТИ, ВИМІЧА́ТИрозм., ЗАЗНАЧА́ТИрозм., ОЗНА́ЧУВАТИрозм.;НАНО́СИТИ (на карті, схемі тощо); КАРБУВА́ТИ, ЗАКАРБО́ВУВАТИ (позначати карбами); ПАЛЬКУВА́ТИдіал. (кілочками межу). - Док.: позна́чити, помі́тити, намі́тити, назначи́ти, зазна́чи́ти, показа́ти, ви́мітити, нанести́, закарбува́ти. Позначають [сапери] мінні поля, прокладають проходи бійцям у широкий відвойований світ (О. Гончар); Інколи вони з батьком їх [кавуни] позначують, - то маленькою літерою, то числом. Легенько накреслюють знак (Т. Масенко); Їй прийшло до голови, що вона може не знайти Остапа, бо нічим не значила своєї дороги (М. Коцюбинський); - Що ти мітиш? Що ти мітиш, щоб тобі руки посудомило! - На стояки яму (Григорій Тютюнник); Хазяйки дуже стережуться, щоб благовісним яйцем не підсипать квочки чи що там і для того помічають його, щоб не помилиться (М. Номис); Шворкою треба розбити площу шахматним порядком, а за допомогою дошки - намічати розмір ямок під дерева (Ю. Збанацький); Отець Харитін назначав нігтем, доки прочитав (І. Нечуй-Левицький); Відлітає за тріскою тріска, шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (М. Рильський); Маркувати вироби промисловості; Під час сцени з Дженні Годвінсон перегортає Біблію і зазначає закладками якісь тексти (Леся Українка); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний); Скінчивши листа, гомоніли Про рідні поля і діброви, А старші - наносили стріли На карти свої військові (М. Нагнибіда); Взявши з собою мапу і шнур, міряв [Густав], бродив, палькував та принотовував кождий ступінь (І. Франко).
ЦІ́ЛИТИ (мати на увазі, на меті когось, щось), МІ́ТИТИ, ЦІЛЯ́ТИрозм.Ця розмова безпосередньо цілила вже в особу виконроба товариша Красулі (О. Гончар); - Що, в чисту науку мітиш? - роздратовано спитав він. - Чув я, що просто одразу в академіки хочеш плигнути (Н. Рибак); - Як був собі чоловік Трандита, та була в його сіра мужицька свита... - Ха-ха-ха! - зареготався дехто, зрозумівши, куди це Васюта ціляє (Б. Грінченко).
ЦІ́ЛИТИСЯчим і без додатка (спрямовувати зброю в ціль), ЦІ́ЛИТИ, МІ́ТИТИ, НАЦІ́ЛЮВАТИСЯ[НАЦІЛЯ́ТИСЯ], ПРИЦІ́ЛЮВАТИСЯ[ПРИЦІЛЯ́ТИСЯ], НАМІРЯ́ТИСЯрозм., ЦІЛЯ́ТИрозм., ЦІЛЯ́ТИСЯрозм., ПОЦІЛЯ́ТИрозм., ЛУ́ЧИТИрозм., МІ́РЯТИдіал.; ПРИКЛАДА́ТИСЯрозм. (з рушниці). - Док.: наці́литися, приці́литися, намі́ритися, поці́лити, ви́мірити, прикла́стися. Берег вимитий. Лоза. Розлилась ріка на славу. Із засади партизан Цілиться по пароплаву (М. Шеремет); [Ніна:] Як ви сміли стріляти в кімнаті! [Сусляєв:] Та в якій кімнаті? Я цілив в ялинкову шишку (І. Кочерга); З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив.. стрілою в чорну ворону (П. Автомонов); Жвавий хлопчик якийсь із луком та із стрілою націляється із-за рожевих кущів (Марко Вовчок); Воловик вийшов з кущів, став на березі, прицілився з обріза (Г. Епік); У шинелях зелених кати. Наміряються із автомата (В. Сосюра); Зінка верещала, ціляла в них грушками (Ю. Мушкетик); Тихон до снідання ганявся з вилами за Грицьком, а слідом, цілячись попасти йому палкою під ноги, бігала Грицькова жінка (П. Панч); В лоба кулею влучно Воєводі козак поціляє (С. Голованівський); Лучив корову, а попав ворону (приказка); - Міряй в око [ведмедя], боярине! - шепнув з-позаду Максим (І. Франко); Він видер мерщій у джури з рук важку рушницю-кременівку, приклався й стрілив у сокола (О. Ільченко). - Пор. 1. наво́дити.

Словник відмінків

Інфінітив мі́тити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   мі́тьмо
2 особа міть мі́тьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа мі́титиму мі́титимемо, мі́титимем
2 особа мі́титимеш мі́титимете
3 особа мі́титиме мі́титимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа мі́чу мі́тимо, мі́тим
2 особа мі́тиш мі́тите
3 особа мі́тить мі́тять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
мі́тячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. мі́тив мі́тили
жін. р. мі́тила
сер. р. мі́тило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
мі́чений
Безособова форма
мі́чено
Дієприслівник
мі́тивши