ПЛАНУВА́ТИщо, з інфін. (обдумуючи, обмірковуючи, готуватися до виконання, здійснення чогось), ГОТУВА́ТИ, ЛА́ДИТИрозм.,МІ́ТИТИрозм.,КРЕ́СЛИТИрозм.Черниш лежав у траві на краю насипу, розглядаючи ледь помітні, замасковані по підгір’ю доти.. Що роблять там гарнізони, що планують, що готують? (О. Гончар); [Йолан:] На шибениці вже Рущак. Мартину ладили, а він висить (А. Турчинська); Можливо, Шульга мітить на його місце посадити Нерчина? (Н. Рибак); Сниться ланка - дівчата твої З бригадиром сидять до півночі; На посів - на весняні бої Креслять плани рішучі (М. Нагнибіда). - Пор. 2. збира́тися.

ПОЗНАЧА́ТИ[ПОЗНА́ЧУВАТИрідше] (залишати на чомусь які-небудь знаки, мітки), ЗНАЧИ́ТИ, МІ́ТИТИ, ПОМІЧА́ТИ, НАМІЧА́ТИ, НАЗНАЧА́ТИ[НАЗНА́ЧУВАТИрідше], ПОКА́ЗУВАТИ, МАРКУВА́ТИ, ВИМІЧА́ТИрозм., ЗАЗНАЧА́ТИрозм., ОЗНА́ЧУВАТИрозм.;НАНО́СИТИ (на карті, схемі тощо); КАРБУВА́ТИ, ЗАКАРБО́ВУВАТИ (позначати карбами); ПАЛЬКУВА́ТИдіал. (кілочками межу). - Док.: позна́чити, помі́тити, намі́тити, назначи́ти, зазна́чи́ти, показа́ти, ви́мітити, нанести́, закарбува́ти. Позначають [сапери] мінні поля, прокладають проходи бійцям у широкий відвойований світ (О. Гончар); Інколи вони з батьком їх [кавуни] позначують, - то маленькою літерою, то числом. Легенько накреслюють знак (Т. Масенко); Їй прийшло до голови, що вона може не знайти Остапа, бо нічим не значила своєї дороги (М. Коцюбинський); - Що ти мітиш? Що ти мітиш, щоб тобі руки посудомило! - На стояки яму (Григорій Тютюнник); Хазяйки дуже стережуться, щоб благовісним яйцем не підсипать квочки чи що там і для того помічають його, щоб не помилиться (М. Номис); Шворкою треба розбити площу шахматним порядком, а за допомогою дошки - намічати розмір ямок під дерева (Ю. Збанацький); Отець Харитін назначав нігтем, доки прочитав (І. Нечуй-Левицький); Відлітає за тріскою тріска, шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (М. Рильський); Маркувати вироби промисловості; Під час сцени з Дженні Годвінсон перегортає Біблію і зазначає закладками якісь тексти (Леся Українка); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний); Скінчивши листа, гомоніли Про рідні поля і діброви, А старші - наносили стріли На карти свої військові (М. Нагнибіда); Взявши з собою мапу і шнур, міряв [Густав], бродив, палькував та принотовував кождий ступінь (І. Франко).

ЦІ́ЛИТИ (мати на увазі, на меті когось, щось), МІ́ТИТИ, ЦІЛЯ́ТИрозм.Ця розмова безпосередньо цілила вже в особу виконроба товариша Красулі (О. Гончар); - Що, в чисту науку мітиш? - роздратовано спитав він. - Чув я, що просто одразу в академіки хочеш плигнути (Н. Рибак); - Як був собі чоловік Трандита, та була в його сіра мужицька свита... - Ха-ха-ха! - зареготався дехто, зрозумівши, куди це Васюта ціляє (Б. Грінченко).

ЦІ́ЛИТИСЯчим і без додатка (спрямовувати зброю в ціль), ЦІ́ЛИТИ, МІ́ТИТИ, НАЦІ́ЛЮВАТИСЯ[НАЦІЛЯ́ТИСЯ], ПРИЦІ́ЛЮВАТИСЯ[ПРИЦІЛЯ́ТИСЯ], НАМІРЯ́ТИСЯрозм., ЦІЛЯ́ТИрозм., ЦІЛЯ́ТИСЯрозм., ПОЦІЛЯ́ТИрозм., ЛУ́ЧИТИрозм., МІ́РЯТИдіал.; ПРИКЛАДА́ТИСЯрозм. (з рушниці). - Док.: наці́литися, приці́литися, намі́ритися, поці́лити, ви́мірити, прикла́стися. Берег вимитий. Лоза. Розлилась ріка на славу. Із засади партизан Цілиться по пароплаву (М. Шеремет); [Ніна:] Як ви сміли стріляти в кімнаті! [Сусляєв:] Та в якій кімнаті? Я цілив в ялинкову шишку (І. Кочерга); З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив.. стрілою в чорну ворону (П. Автомонов); Жвавий хлопчик якийсь із луком та із стрілою націляється із-за рожевих кущів (Марко Вовчок); Воловик вийшов з кущів, став на березі, прицілився з обріза (Г. Епік); У шинелях зелених кати. Наміряються із автомата (В. Сосюра); Зінка верещала, ціляла в них грушками (Ю. Мушкетик); Тихон до снідання ганявся з вилами за Грицьком, а слідом, цілячись попасти йому палкою під ноги, бігала Грицькова жінка (П. Панч); В лоба кулею влучно Воєводі козак поціляє (С. Голованівський); Лучив корову, а попав ворону (приказка); - Міряй в око [ведмедя], боярине! - шепнув з-позаду Максим (І. Франко); Він видер мерщій у джури з рук важку рушницю-кременівку, приклався й стрілив у сокола (О. Ільченко). - Пор. 1. наво́дити.

ПЛАНУВА́ТИщо, з інфін. (обдумуючи, обмірковуючи, готуватися до виконання, здійснення чогось), ГОТУВА́ТИ, ЛА́ДИТИрозм.,МІ́ТИТИрозм.,КРЕ́СЛИТИрозм.Черниш лежав у траві на краю насипу, розглядаючи ледь помітні, замасковані по підгір’ю доти.. Що роблять там гарнізони, що планують, що готують? (О. Гончар); [Йолан:] На шибениці вже Рущак. Мартину ладили, а він висить (А. Турчинська); Можливо, Шульга мітить на його місце посадити Нерчина? (Н. Рибак); Сниться ланка - дівчата твої З бригадиром сидять до півночі; На посів - на весняні бої Креслять плани рішучі (М. Нагнибіда). - Пор. 2. збира́тися.

ПОЗНАЧА́ТИ[ПОЗНА́ЧУВАТИрідше] (залишати на чомусь які-небудь знаки, мітки), ЗНАЧИ́ТИ, МІ́ТИТИ, ПОМІЧА́ТИ, НАМІЧА́ТИ, НАЗНАЧА́ТИ[НАЗНА́ЧУВАТИрідше], ПОКА́ЗУВАТИ, МАРКУВА́ТИ, ВИМІЧА́ТИрозм., ЗАЗНАЧА́ТИрозм., ОЗНА́ЧУВАТИрозм.;НАНО́СИТИ (на карті, схемі тощо); КАРБУВА́ТИ, ЗАКАРБО́ВУВАТИ (позначати карбами); ПАЛЬКУВА́ТИдіал. (кілочками межу). - Док.: позна́чити, помі́тити, намі́тити, назначи́ти, зазна́чи́ти, показа́ти, ви́мітити, нанести́, закарбува́ти. Позначають [сапери] мінні поля, прокладають проходи бійцям у широкий відвойований світ (О. Гончар); Інколи вони з батьком їх [кавуни] позначують, - то маленькою літерою, то числом. Легенько накреслюють знак (Т. Масенко); Їй прийшло до голови, що вона може не знайти Остапа, бо нічим не значила своєї дороги (М. Коцюбинський); - Що ти мітиш? Що ти мітиш, щоб тобі руки посудомило! - На стояки яму (Григорій Тютюнник); Хазяйки дуже стережуться, щоб благовісним яйцем не підсипать квочки чи що там і для того помічають його, щоб не помилиться (М. Номис); Шворкою треба розбити площу шахматним порядком, а за допомогою дошки - намічати розмір ямок під дерева (Ю. Збанацький); Отець Харитін назначав нігтем, доки прочитав (І. Нечуй-Левицький); Відлітає за тріскою тріска, шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (М. Рильський); Маркувати вироби промисловості; Під час сцени з Дженні Годвінсон перегортає Біблію і зазначає закладками якісь тексти (Леся Українка); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний); Скінчивши листа, гомоніли Про рідні поля і діброви, А старші - наносили стріли На карти свої військові (М. Нагнибіда); Взявши з собою мапу і шнур, міряв [Густав], бродив, палькував та принотовував кождий ступінь (І. Франко).

ЦІ́ЛИТИ (мати на увазі, на меті когось, щось), МІ́ТИТИ, ЦІЛЯ́ТИрозм.Ця розмова безпосередньо цілила вже в особу виконроба товариша Красулі (О. Гончар); - Що, в чисту науку мітиш? - роздратовано спитав він. - Чув я, що просто одразу в академіки хочеш плигнути (Н. Рибак); - Як був собі чоловік Трандита, та була в його сіра мужицька свита... - Ха-ха-ха! - зареготався дехто, зрозумівши, куди це Васюта ціляє (Б. Грінченко).

ЦІ́ЛИТИСЯчим і без додатка (спрямовувати зброю в ціль), ЦІ́ЛИТИ, МІ́ТИТИ, НАЦІ́ЛЮВАТИСЯ[НАЦІЛЯ́ТИСЯ], ПРИЦІ́ЛЮВАТИСЯ[ПРИЦІЛЯ́ТИСЯ], НАМІРЯ́ТИСЯрозм., ЦІЛЯ́ТИрозм., ЦІЛЯ́ТИСЯрозм., ПОЦІЛЯ́ТИрозм., ЛУ́ЧИТИрозм., МІ́РЯТИдіал.; ПРИКЛАДА́ТИСЯрозм. (з рушниці). - Док.: наці́литися, приці́литися, намі́ритися, поці́лити, ви́мірити, прикла́стися. Берег вимитий. Лоза. Розлилась ріка на славу. Із засади партизан Цілиться по пароплаву (М. Шеремет); [Ніна:] Як ви сміли стріляти в кімнаті! [Сусляєв:] Та в якій кімнаті? Я цілив в ялинкову шишку (І. Кочерга); З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив.. стрілою в чорну ворону (П. Автомонов); Жвавий хлопчик якийсь із луком та із стрілою націляється із-за рожевих кущів (Марко Вовчок); Воловик вийшов з кущів, став на березі, прицілився з обріза (Г. Епік); У шинелях зелених кати. Наміряються із автомата (В. Сосюра); Зінка верещала, ціляла в них грушками (Ю. Мушкетик); Тихон до снідання ганявся з вилами за Грицьком, а слідом, цілячись попасти йому палкою під ноги, бігала Грицькова жінка (П. Панч); В лоба кулею влучно Воєводі козак поціляє (С. Голованівський); Лучив корову, а попав ворону (приказка); - Міряй в око [ведмедя], боярине! - шепнув з-позаду Максим (І. Франко); Він видер мерщій у джури з рук важку рушницю-кременівку, приклався й стрілив у сокола (О. Ільченко). - Пор. 1. наво́дити.