ВІ́НИК (зв’язаний жмуток віниччя, лозин, тонких гіллячок і т. ін. для підмітання); ДЕРКА́Ч, ДРЯПА́К (стертий); МІТЛА́, МІТО́ВКАдіал. (віник на довгій палиці); МІТЕ́ЛКА (м’який віник з волотків очерету). Мотря замітала сіни. Вона кинула об землю віником і побігла до печі (І. Нечуй-Левицький); Зарум’янена, зупинилася Ольга на веранді, потупала солдатськими своїми чобітками, деркачем обмела з них сніжок (П. Дорошко); Підійшов двірник Віссаріон і, спершись на мітлу, байдуже дивився на хлопців (Ю. Смолич).

ВО́ЛОТЬ (дрібні колоски, їх цвіт і зерно на одному стеблі), ВО́ЛОТзбірн., ВОЛО́ТТЯ, КИ́ТИЦЯ, СУЛТА́Н, МІТЕ́ЛКА (про очерет, просо); КУНИ́ЦЯрідше,КУНЯ́діал. (про очерет). Видався паркий ранок, і коноплі пахтіли на всю низину, викинули волоть проса (К. Гордієнко); Вродило [просо] густе й зелене, а коли викинуло волоття, наче димом вкрилось (П. Панч); У чепурній світлій хаті повно квітів.. Білі пухнасті султани ковили біля рамок портретів, луток вікон, за сволоком (М. Чабанівський); Шумів жовтими мітелками очерет (О. Донченко); Дніпрові плавні. Позолота сонця на стиглих куницях очерету (Г. Епік); Поміж очеретяною кунею, що тихо гойдалася вгорі, виднівся клапоть сірих олов’яних хмар (М. Коцюбинський).