-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | місти́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | місті́мо, місті́м |
2 особа | місти́ | місті́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | місти́тиму | місти́тимемо, місти́тимем |
2 особа | місти́тимеш | місти́тимете |
3 особа | місти́тиме | місти́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | міщу́ | мі́стимо, мі́стим |
2 особа | мі́стиш | мі́стите |
3 особа | мі́стить | мі́стять |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
мі́стячи* |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | місти́в | місти́ли |
жін. р. | місти́ла |
сер. р. | місти́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
місти́вши |
Словник синонімів
ВМІЩА́ТИ [УМІЩА́ТИ] (мати обсяг, достатній для розташування кого-, чого-небудь), ВМІ́ЩУВАТИ [УМІ́ЩУВАТИ], МІСТИ́ТИ, ЗМІЩА́ТИ [ЗМІ́ЩУВАТИ] діал. - Док.: вмісти́ти [умісти́ти], змісти́ти. У багатих - і землі, і хутори, худоби уже не вміщають обори, А в них - конячина на три двори (Я. Шпорта); Кімнатка станційного телеграфу не вміщувала всіх (О. Десняк); Вона не забула своєї келії, тісної та тихої, як домовина.. Малого віконця, яке містило в собі високі гори (М. Коцюбинський); Хата простора, ясна, багато сонця може в себе змістити (В. Стефаник).
МІСТИ́ТИ (мати в собі, в своєму складі), ВКЛЮЧА́ТИ, ОБІЙМА́ТИ [ОБНІМА́ТИ], ОХО́ПЛЮВАТИ, ХОВА́ТИ (щось зовні непомітне). - Док.: вмісти́ти [умісти́ти], включи́ти, обійня́ти, обня́ти, охопи́ти. Тут була хороша руда, яка містила в собі багато заліза (Д. Ткач); Знову серед козаків пішли чутки, що буде складатися реєстр. Хто оповідав, що число реєстровців обійматиме шістдесят тисяч, а хто твердив, що всього двадцять тисяч (Н. Рибак); Мальовниче прекрасне Поділля.. охоплює собою дві області - Вінницьку і Хмельницьку (І. Цюпа); Достеменно відомо, що морське дно ховає величезні поклади корисних копалин (з журналу).
РОЗМІЩА́ТИ [РОЗМІ́ЩУВАТИ] (когось, щось у якомусь порядку, місці), РОЗТАШО́ВУВАТИ, ПОМІЩА́ТИ, МІСТИ́ТИ розм., ТАШУВА́ТИ розм.; ТУЛИ́ТИ розм. (де-небудь у тісному місці). - Док.: розмісти́ти, розташува́ти, помісти́ти. Потім погнали в степ австрійців. Гнали їх тими ж самими шляхами, що й заробітчан із каховських ярмарків, розміщали в тих же самих батрацьких казармах (О. Гончар); Щодень разом зі своїми пансіоністами приходив [учитель] до школи, розміщував їх по класах і сам сидів у школі весь час шкільної науки (І. Франко); Вони розташовують полк по квартирах (І. Микитенко); Ділячи студентів по номерах, їх знов мішали між собою, поміщаючи навіть земляків окроме (І. Нечуй-Левицький); Де мені містити вас з дітворою? (Г. Квітка-Основ’яненко); Пальмі необхідно багато повітря, тому тулить її на підвіконні не рекомендується (з журналу).