-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив мі́ряти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   мі́ряймо
2 особа мі́ряй мі́ряйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа мі́рятиму мі́рятимемо, мі́рятимем
2 особа мі́рятимеш мі́рятимете
3 особа мі́рятиме мі́рятимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа мі́ряю мі́ряємо, мі́ряєм
2 особа мі́ряєш мі́ряєте
3 особа мі́ряє мі́ряють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
мі́ряючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. мі́ряв мі́ряли
жін. р. мі́ряла
сер. р. мі́ряло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
мі́ряний
Безособова форма
мі́ряно
Дієприслівник
мі́рявши

Словник синонімів

БИ́ТИкого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИрозм. рідше,МІ́РЯТИкого, перев. чим, розм.,ПИСА́ТИперев. у що, по чому, розм.,ПО́ШТУВАТИкого, перев. чим, розм.,ПРИГОЩА́ТИ[ПРИГО́ЩУВАТИ]кого, перев. чим, розм.,ЧАСТУВА́ТИкого, перев. чим, розм.,ТЯ́ТИ[ТНУ́ТИ]рідше,ТРІ́СКАТИкого, перев. по чому або у що, чим, розм.,ГАМСЕ́ЛИТИпідсил. розм.,ГАТИ́ТИпідсил. розм.,ГЕ́ПАТИпідсил. розм.,ГИЛИ́ТИпідсил. розм.,ГОЛО́МШИТИпідсил. розм.,ГРІ́ТИ підсил. розм.,ДАВА́ТИкому, перев. у що, по чому, підсил. розм.,ДУБА́СИТИпідсил. розм.,ДУ́ТИпідсил. розм.,ДУХОПЕ́ЛИТИпідсил. розм.,КОЛОШМА́ТИТИпідсил. розм.,КРЕСА́ТИпідсил. розм.,КРОПИ́ТИпідсил. розм.,ЛОКШИ́ТИпідсил. розм.,ЛУПИ́ТИпідсил. розм.,ЛУПЦЮВА́ТИпідсил. розм.,ЛУШПА́РИТИпідсил. розм.,ЛУЩИ́ТИпідсил. розм.,МАНІ́ЖИТИпідсил. розм.,МІСИ́ТИпідсил. розм.,МОЛОТИ́ТИпідсил. розм.,МОСТИ́ТИпідсил. розм.,МОТЛОШИ́ТИпідсил. розм.,НАКЛАДА́ТИкому, підсил.розм.,ПЕРІ́ЩИТИпідсил. розм.,ПОЛОСКА́ТИперев. чим, підсил. розм.,ПОТЯГА́ТИ[ПОТЯ́ГУВАТИ]перев. чим, підсил. розм.,ПРА́ТИперев. чим. підсил. розм.,РЕПІ́ЖИТИпідсил. розм.,ПІ́ЖИТИ підсил. розм.,рідше,САДИ́ТИперев. чим, підсил. розм.,СТРИ́ГТИкого, перев. чим, по чому, підсил. розм.,ТІ́ПАТИпідсил. розм.,ТЛУМИ́ТИпідсил. розм.,ТОВКМА́ЧИТИпідсил. розм.,ТОВКТИ́підсил. розм.,ТОЛОЧИ́ТИпідсил. розм.,ТРОЩИ́ТИпідсил. розм.,ЧЕСА́ТИперев. чим, підсил. розм.,ЧОВПТИ́підсил. розм.,ЧУ́ХРАТИпідсил. розм.,ШКВА́РИТИперев. чим, підсил. розм.,ШМАТУВА́ТИпідсил. розм.,ШПА́РИТИперев. чим,підсил. розм.,МО́РСКАТИпідсил. розм.,рідко, БА́НИТИпідсил. діал.,ВАЛИ́ТИпідсил.діал., МОЛОСУВА́ТИпідсил. діал.,ПРАСУВА́ТИпідсил. діал.; ОБКЛАДА́ТИрозм., ОКЛАДА́ТИрозм. (кого, перев. чим - бити кругом, по всій поверхні); СИ́ПАТИкому, перев. що, розм. (часто); ПІДДАВА́ТИчим, розм. (звичайно знизу вгору); ВІДВА́ЖУВАТИкому, що або чим, розм.,ЗАТО́ПЛЮВАТИкому, в що, підсил. вульг.,ОГРІВА́ТИкого, перев. чим, підсил. розм.,ОПЕРІ́ЗУВАТИкого, перев. чим, підсил. розм.,ОПЕРІ́ЩУВАТИкого, перев. чим, підсил., розм.,ЗАЦІ́ДЖУВАТИкому в що, підсил. вульг. (про окремі удари); КУЛА́ЧИТИрозм. (бити кулаком, кулаками); СТУСУВА́ТИрозм., ТАСУВА́ТИрозм., ТУ́ЗАТИ[ТУСА́ТИ]розм. (бити, штовхаючи чим-небудь - звичайно кулаком або ногою); ЧУ́БИТИрозм. (бити, хапаючи за чуба, волосся, а також бити взагалі); ВИТЯГА́ТИ[ВИТЯ́ГУВАТИ]розм. (чим - протягуючи по тілу); ШЛЬО́ПАТИрозм. (злегка бити рукою, долонею, перев. дітей); ПОЛОСУВА́ТИрозм. (залишаючи сліди, рубці у вигляді смуг); ГУЛЯ́ТИпо кому-чому, підсил. розм. (про знаряддя побоїв). Вибачайте, що не вивчив, Бо й мене хоч били, Добре били, а багато Дечому навчили!! (Т. Шевченко); Узяв батько сина побивати, взяла мати тяжко дорікати (В. Стефаник); Андрій міряв лозиною то одного, то другого (С. Васильченко); Кричить [ісправник], біга, мов несамовитий. Яременка в пику пише (Т. Шевченко); - Досить мені, що старший десь воює, а батька старого тут нагаями поштують! (І. Цюпа); Іванка вже не раз частували стусанами під боки, та він не ображався і не лаявся (А. Хижняк); Іван тяв перший, просто в чоло (М. Коцюбинський); Вона не тріскала доньку ложкою по лобі.., а сумирно зітхала (М. Стельмах); - Разом тих панів мостивих, добрим гуртом будете так сильно лупцювати, так дуже духопелити... - Гамселити, - підказав Покиван. - Товкмачити, - підказали з юрби. - Дубасити! - Гріти! Періщити! - Гатити! Молотити! Дубцювати! - Хворостити! Хвоїти! Шпарити! Чухрати! - Окладати! Банити! Пужити! Шмагати! - Трощити! - Гепати! Гилити! Голомшити! Кулачити! Маніжити! Локшити! Потрошити! (О. Ільченко); Павло Гречаний, у подертій сорочці і з розбитою бровою, гатив розкуркулених направо й наліво (Григорій Тютюнник); - Давайте всім і в ніс і в уси (І. Котляревський); Вони налітали один на одного, одскакували, падали, вертілися по землі, схоплювались і знову дубасили один одного (Г. Коцюба); - Плітьми мене, шельму, дути! Козацькими нагаями пороти!.. - скрикнув Довбня (Панас Мирний); [Андрій:] То ж хулігани! Обізлилися на Арсена, а підстерегли мене і... давай колошматить. Ледве вирвався! (З. Мороз); Батько зняв із себе пояса, склав його вдвоє і - стій і дивися - кропив Мефодя (Б. Харчук); Як назбігалося людей!.. Давай локшити вовка (О. Іваненко); Голова й десяцький перелякались... Вони думали, що з-під мосту вискакують дідьки та луплять їх по спині (І. Нечуй-Левицький); - Добре, синку. Отак лупцюй кожного, як мене колотив (О. Довженко); А малеча-хлопці, ті жаб на березі ще лушпарили (А. Головко); Вони [борці] попускалися один одного і розпирслися по кутах, але капрал не переставав лущити їх держаком, куди тільки міг засягнути (І. Франко); Часто й густо батько його маніжив за це (Панас Мирний); А дрібнота Уже за порогом як кинеться по улицях, Та й давай місити Недобитків православних, А ті голосити (Т. Шевченко); [Гаврило:] Братія запорозька, хто з вас не пропивав у житті своєму штанів і сорочок, нехай той бере кия і починає мене, грішного, молотити (О. Корнійчук); Ох же ж і мостили їх [панів]! Ой, по тім’ю стукали! На наших гвинтівочках чукикали, чукали (П. Тичина); Витарабанившися [вилізши] на Сука, толочив [Лемко] його ногами, як баба капусту в бочці або жвавий парубок сіно на оборозі, мотлошив бідака (С. Ковалів); Демонстранти змішались і тікали. Їх наздоганяли, накладали в потилицю, накручували вуха (Ю. Смолич); Не добігши одне до одного, вони [півні] злітають угору, ..відчайдушно періщать один одного розчепіреними крильми (Є. Гуцало); Хлопець зривається бігти до корів, за ним конем економ, полоще його нагаєм (С. Васильченко); Потягає [вартовий] його кілька разів тройчаткою, той хрипить, заціпивши зуби (Леся Українка); На його руках, плечах і ногах сиділи три сильні драби, а два інші прали канчуками (І. Франко); Ауер налетів на нього і почав чесати шомполом вздовж і впоперек. Пальоха вигинався, ховав голову, нахилявся вперед. А Ауер товк його ногами, чимдуж репіжив, поки припер до стіни (А. Хижняк); Колісник гукав.., аж вікна бряжчали, за що його кума раз по раз садила кулаком у спину (Панас Мирний); Він був страшніший од сержанта, Бо всіх за все по спині стриг (І. Котляревський); - А Мартина торік не тіпав на леваді той паршивий Комлик? Спасибі, люди розборонили, а то на місці поклав би... (Г. Коска); - Серце б’ється, живий, - відповів перший. - Видно, гадюки ті ногами його товкли: весь одяг і обличчя в піску (Ю. Шовкопляс); Хазяйка видалась мені справжнісінькою відьмою. Щоранку вона трощить дітей чим попало (П. Колесник); Човпуть його, мов дурного (Номис); Хомиха кожен день свого Хому чухрала (Л. Боровиковський); Ядзя лежала на землі, а верх неї Катруся і зі всіх боків обкладала її кулаками (Н. Кобринська); - Жерти так умієте? - і шпурляла [мачуха] якоюсь ломакою услід за чоловіком, а пасербиці сипала запотиличниками (Г. Хоткевич); Корж методично відважував йому замашні стусани (З. Тулуб); Юра розмахується і з усієї сили затоплює Васюті в пику так, що Васюта падає (Ю. Смолич); Старий, побачивши Свирида і сина, мовчки стає проти них, мовчки підіймає палицю і огріває нею Тимофія по плечі (М. Стельмах); Вхопили того бурсака за патли, виволокли з кадовба, давай його.. стусувать (О. Стороженко); Жандарми кинулись гуртом на матроса. Вони схопили його, .. почали тасувати кулаками й ногами (О. Досвітній); Добре зодягнений воєводський дозорець.. ногами тусав якусь дівчину (І. Ле); - Ми Галю від того шибеника [Василя] одняли. Надушив її та й чубить (Панас Мирний); Козак.. бере в руки кий і витягає ним по плечах свого ж товариша, коли він чим завинив (П. Панч); Він не чув, як по спині гуляв З усіх сил володарський канчук (П. Грабовський). - Пор. 1. поби́ти, 2. уда́рити, 1. шмага́ти, 1. штовха́ти.
МІ́РЯТИ (визначати, встановлювати величину, розмір когось, чогось якоюсь мірою, якимсь мірилом), ВИМІ́РЮВАТИ[ВИМІРЯ́ТИ], ЗАМІРЯ́ТИ[ЗАМІ́РЮВАТИ], ЗМІРЯ́ТИ[ЗМІ́РЮВАТИ], ОБМІ́РЮВАТИ[ОБМІРЯ́ТИ], ПРОМІ́РЮВАТИ[ПРОМІРЯ́ТИ] (все або багато); ВІДМІ́РЮВАТИ[ВІДМІРЯ́ТИ] (відмічати, відділяти щось); НАМІ́РЮВАТИ[НАМІРЯ́ТИ] (яку-небудь кількість чогось); РОЗМІРЯ́ТИ[РОЗМІ́РЮВАТИ] (визначати величину, розміри чогось, відстань між чимсь); ПРИМІРЯ́ТИ[ПРИМІ́РЮВАТИ] (надягати одяг, взуття, оздобу тощо, щоб визначити відповідність розміру). - Док.: помі́ряти, ви́міряти, ви́мірити, замі́ряти, змі́ряти, обмі́ряти, промі́рити, промі́ряти, відмі́ряти, намі́ряти, розмі́ряти, розмі́рити, примі́ряти. Отже цілісеньке літо міряли вони землі.. На осінь обміряли; взявся наш землемір списувати, скільки він наміряв (О. Кониський); Дід Йосип давав лад, вказував жінкам, які балки витягали із згарища, вимірював метром довжину (Д. Бедзик); Данило Микитович з техніком заміряв глибину фундаменту (В. Кучер); На другий день повів я Івана у Вербки; зміряли його, огляділи та, забивши у колодки, і погнали у Катеринослав (О. Стороженко); Виловлену рибу зважують і промірюють (з газети); Треба було проміряти глибину гирла, щоб довідатись,чи можливе в нім судноплавство (З. Тулуб); Тихович, мов полковник той, визначує місце бойовища, відмірюючи ланцюгом стосажневий квадрат (М. Коцюбинський); Угорі вишикувались у чергу, і Гриша відміряв кожному по півчерпака, стараючись нікого не обділити (О. Гончар); Цього року березень розщедрився на сонце. Шкільний директор намірював двадцять п’ять градусів тепла в затінку (М. Томчаній); Ближче, понад дорогою, чоловіка з п’ять розмірюють поле (А. Головко); Будівничий з Бенедьом розмірював план і випальковував місце, куди мали копатися фундаменти (І. Франко); [Оленка (бере браслет і приміряє на руку):] Отже й до моєї руки пристає (І. Нечуй-Левицький); Гнат стояв оддалік та осміхався, дивлячись, як Настя примірювала червону, як жар, матерію (М. Коцюбинський).
РУ́ХАТИСЯ (про тіло та його частини - перебувати в русі), ВОРУШИ́ТИСЯ, ПОРУ́ШУВАТИСЯ, РУША́ТИСЯрозм.;МІ́РЯТИ, ПЛУ́ТАТИСЯрозм. (про ноги, язик). - Док.: рушитися, поворуши́тися, поворухну́тися, пору́шитися. Звідти він.. бачить, як по шибці, мов у поганому сні, рухається чиясь шапка і рука (М. Стельмах); Здавалося, що в його роті ледве ворушився опухлий, набряклий язик (О. Донченко); Уста його раз у раз порушувалися (І. Франко); Руки її швидко рушалися, працюючи голкою (І. Франко); Інспектор усе міряв та міряв клас довгими ногами (Дніпрова Чайка); Язик його починав плутатись, голова крутилась (І. Микитенко).
ЦІ́ЛИТИСЯчим і без додатка (спрямовувати зброю в ціль), ЦІ́ЛИТИ, МІ́ТИТИ, НАЦІ́ЛЮВАТИСЯ[НАЦІЛЯ́ТИСЯ], ПРИЦІ́ЛЮВАТИСЯ[ПРИЦІЛЯ́ТИСЯ], НАМІРЯ́ТИСЯрозм., ЦІЛЯ́ТИрозм., ЦІЛЯ́ТИСЯрозм., ПОЦІЛЯ́ТИрозм., ЛУ́ЧИТИрозм., МІ́РЯТИдіал.; ПРИКЛАДА́ТИСЯрозм. (з рушниці). - Док.: наці́литися, приці́литися, намі́ритися, поці́лити, ви́мірити, прикла́стися. Берег вимитий. Лоза. Розлилась ріка на славу. Із засади партизан Цілиться по пароплаву (М. Шеремет); [Ніна:] Як ви сміли стріляти в кімнаті! [Сусляєв:] Та в якій кімнаті? Я цілив в ялинкову шишку (І. Кочерга); З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив.. стрілою в чорну ворону (П. Автомонов); Жвавий хлопчик якийсь із луком та із стрілою націляється із-за рожевих кущів (Марко Вовчок); Воловик вийшов з кущів, став на березі, прицілився з обріза (Г. Епік); У шинелях зелених кати. Наміряються із автомата (В. Сосюра); Зінка верещала, ціляла в них грушками (Ю. Мушкетик); Тихон до снідання ганявся з вилами за Грицьком, а слідом, цілячись попасти йому палкою під ноги, бігала Грицькова жінка (П. Панч); В лоба кулею влучно Воєводі козак поціляє (С. Голованівський); Лучив корову, а попав ворону (приказка); - Міряй в око [ведмедя], боярине! - шепнув з-позаду Максим (І. Франко); Він видер мерщій у джури з рук важку рушницю-кременівку, приклався й стрілив у сокола (О. Ільченко). - Пор. 1. наво́дити.

Словник фразеологізмів

мі́ряти вели́кою мі́рою що. Дуже відповідально ставитися до чогось. — Перед ними [солдатами] Київ. Скажіть їм, що сьогодні в усьому світі нема людей ні прекрасніших, ні чистіших, ніж вони. Міряйте життя й смерть великою мірою (О. Довженко).

носи́ти (мі́ряти) во́ду ре́шетом, ірон. Даремно, безрезультатно робити щось, марно витрачати час на що-небудь. Богуна ловити, що воду решетом носити (Я. Качура). мі́ряти во́ду. Щасливий, хто вірить! А я таки думаю, що ми просто воду міряємо… (М. Коцюбинський).

носи́ти (мі́ряти) во́ду ре́шетом, ірон. Даремно, безрезультатно робити щось, марно витрачати час на що-небудь. Богуна ловити, що воду решетом носити (Я. Качура). мі́ряти во́ду. Щасливий, хто вірить! А я таки думаю, що ми просто воду міряємо… (М. Коцюбинський).

мі́ряти кро́ками що. Іти, ходити по чомусь. Командир Рубан.. міряв велике місто кроками, а хтось у передмісті.. терзав свою гітару (Ю. Яновський); Опізо міряє кроками світлицю з одного кутка в інший (А. Хижняк); Міряючи кроками з кутка в куток спорожнілу кімнату, Обушний думав про партизана Мотору (І. Кириленко). мі́ряти кро́ки. Біля воріт міряє кроки вартовий (А. Хижняк). мі́ряти доро́гу куди— Знайомих нікого, доведеться самому в село дорогу міряти (Л. Дем’ян).

мі́ряти мі́рками (мі́ркою, ковше́м) гро́ші. Бути дуже багатим, мати великий капітал. — Звідки ж ти, безтолоч, знаєш, що дядечко гроші мірками міряє? (М. Стельмах); — Чи ти де бачив таких панів, щоб їм гроші були не милі?..— Е-е, дядечку! вона [пані], мабуть, чи не ковшем їх [гроші] міряє! (Марко Вовчок).

мі́ряти кро́ками що. Іти, ходити по чомусь. Командир Рубан.. міряв велике місто кроками, а хтось у передмісті.. терзав свою гітару (Ю. Яновський); Опізо міряє кроками світлицю з одного кутка в інший (А. Хижняк); Міряючи кроками з кутка в куток спорожнілу кімнату, Обушний думав про партизана Мотору (І. Кириленко). мі́ряти кро́ки. Біля воріт міряє кроки вартовий (А. Хижняк). мі́ряти доро́гу куди— Знайомих нікого, доведеться самому в село дорогу міряти (Л. Дем’ян).

мі́ряти кро́ками що. Іти, ходити по чомусь. Командир Рубан.. міряв велике місто кроками, а хтось у передмісті.. терзав свою гітару (Ю. Яновський); Опізо міряє кроками світлицю з одного кутка в інший (А. Хижняк); Міряючи кроками з кутка в куток спорожнілу кімнату, Обушний думав про партизана Мотору (І. Кириленко). мі́ряти кро́ки. Біля воріт міряє кроки вартовий (А. Хижняк). мі́ряти доро́гу куди— Знайомих нікого, доведеться самому в село дорогу міряти (Л. Дем’ян).

мі́ряти мі́рками (мі́ркою, ковше́м) гро́ші. Бути дуже багатим, мати великий капітал. — Звідки ж ти, безтолоч, знаєш, що дядечко гроші мірками міряє? (М. Стельмах); — Чи ти де бачив таких панів, щоб їм гроші були не милі?..— Е-е, дядечку! вона [пані], мабуть, чи не ковшем їх [гроші] міряє! (Марко Вовчок).

мі́ряти мі́рками (мі́ркою, ковше́м) гро́ші. Бути дуже багатим, мати великий капітал. — Звідки ж ти, безтолоч, знаєш, що дядечко гроші мірками міряє? (М. Стельмах); — Чи ти де бачив таких панів, щоб їм гроші були не милі?..— Е-е, дядечку! вона [пані], мабуть, чи не ковшем їх [гроші] міряє! (Марко Вовчок).

мі́ряти на свій арши́н (своє́ю мі́ркою, на свою́ мі́рку і т. ін.) кого, що і без додатка. Оцінювати, характеризувати і т. ін. кого-, що-небудь із свого погляду, за власними критеріями, суб’єктивно. Як він, цей брудний, підлий Боровик, сміє міряти всіх людей на свій аршин? (В. Собко); — Що тут замішаний мужик — для мене це факт безперечний. — На свій аршин не міряй (А. Головко); Петро Петрович .. з посмішкою сказав: — Левицький, не міряй на свій аршин. У тебе всі корисні думки вилітають у дірку в капелюсі (П. Панч); — Він отак скоса глянув на ваші ніжки… ото знаєте, коли ви на стільця стаєте папери з шафи діставати. Я теж, каюсь, грішу іноді. — Ви все міряєте на свій аршин (В. Підмогильний); Вона всіх людей міряла своєю міркою і, сама нездатна на підлість, не допускала її і в інших людях (В. Собко). змі́рити свої́м лі́ктем. Один мій вчинок своїм ліктем змірив І мовиш: “Всякий це розчовпа” (І. Франко). мі́ряти на свою́ ку́цу мі́рку. — От не люблю, коли баби починають усе на свою куцу мірку міряти (М. Стельмах).

мі́ряти одніє́ю мі́ркою (на одну́ мі́рку, на оди́н арши́н і т. ін.) кого, рідше що. Оцінювати, характеризувати і т. ін. кого-, що-небудь однаково, без урахування індивідуальних особливостей; вважати однаковими. Він міряв усіх однією міркою, усіх вважав споживацькими, несвідомими елементами (Ю. Збанацький); — Отакого старого чоловіка — і то не пожалів… всіх на одну мірку міряєш (Григорій Тютюнник). виміря́тися одніє́ю мі́ркою. І чесність теж повинна вимірятись однією міркою (С. Сартаков).

мі́ряти одніє́ю мі́ркою (на одну́ мі́рку, на оди́н арши́н і т. ін.) кого, рідше що. Оцінювати, характеризувати і т. ін. кого-, що-небудь однаково, без урахування індивідуальних особливостей; вважати однаковими. Він міряв усіх однією міркою, усіх вважав споживацькими, несвідомими елементами (Ю. Збанацький); — Отакого старого чоловіка — і то не пожалів… всіх на одну мірку міряєш (Григорій Тютюнник). виміря́тися одніє́ю мі́ркою. І чесність теж повинна вимірятись однією міркою (С. Сартаков).

мі́ряти на свій арши́н (своє́ю мі́ркою, на свою́ мі́рку і т. ін.) кого, що і без додатка. Оцінювати, характеризувати і т. ін. кого-, що-небудь із свого погляду, за власними критеріями, суб’єктивно. Як він, цей брудний, підлий Боровик, сміє міряти всіх людей на свій аршин? (В. Собко); — Що тут замішаний мужик — для мене це факт безперечний. — На свій аршин не міряй (А. Головко); Петро Петрович .. з посмішкою сказав: — Левицький, не міряй на свій аршин. У тебе всі корисні думки вилітають у дірку в капелюсі (П. Панч); — Він отак скоса глянув на ваші ніжки… ото знаєте, коли ви на стільця стаєте папери з шафи діставати. Я теж, каюсь, грішу іноді. — Ви все міряєте на свій аршин (В. Підмогильний); Вона всіх людей міряла своєю міркою і, сама нездатна на підлість, не допускала її і в інших людях (В. Собко). змі́рити свої́м лі́ктем. Один мій вчинок своїм ліктем змірив І мовиш: “Всякий це розчовпа” (І. Франко). мі́ряти на свою́ ку́цу мі́рку. — От не люблю, коли баби починають усе на свою куцу мірку міряти (М. Стельмах).

мі́ряти на свій арши́н (своє́ю мі́ркою, на свою́ мі́рку і т. ін.) кого, що і без додатка. Оцінювати, характеризувати і т. ін. кого-, що-небудь із свого погляду, за власними критеріями, суб’єктивно. Як він, цей брудний, підлий Боровик, сміє міряти всіх людей на свій аршин? (В. Собко); — Що тут замішаний мужик — для мене це факт безперечний. — На свій аршин не міряй (А. Головко); Петро Петрович .. з посмішкою сказав: — Левицький, не міряй на свій аршин. У тебе всі корисні думки вилітають у дірку в капелюсі (П. Панч); — Він отак скоса глянув на ваші ніжки… ото знаєте, коли ви на стільця стаєте папери з шафи діставати. Я теж, каюсь, грішу іноді. — Ви все міряєте на свій аршин (В. Підмогильний); Вона всіх людей міряла своєю міркою і, сама нездатна на підлість, не допускала її і в інших людях (В. Собко). змі́рити свої́м лі́ктем. Один мій вчинок своїм ліктем змірив І мовиш: “Всякий це розчовпа” (І. Франко). мі́ряти на свою́ ку́цу мі́рку. — От не люблю, коли баби починають усе на свою куцу мірку міряти (М. Стельмах).

мі́ряти на свій арши́н (своє́ю мі́ркою, на свою́ мі́рку і т. ін.) кого, що і без додатка. Оцінювати, характеризувати і т. ін. кого-, що-небудь із свого погляду, за власними критеріями, суб’єктивно. Як він, цей брудний, підлий Боровик, сміє міряти всіх людей на свій аршин? (В. Собко); — Що тут замішаний мужик — для мене це факт безперечний. — На свій аршин не міряй (А. Головко); Петро Петрович .. з посмішкою сказав: — Левицький, не міряй на свій аршин. У тебе всі корисні думки вилітають у дірку в капелюсі (П. Панч); — Він отак скоса глянув на ваші ніжки… ото знаєте, коли ви на стільця стаєте папери з шафи діставати. Я теж, каюсь, грішу іноді. — Ви все міряєте на свій аршин (В. Підмогильний); Вона всіх людей міряла своєю міркою і, сама нездатна на підлість, не допускала її і в інших людях (В. Собко). змі́рити свої́м лі́ктем. Один мій вчинок своїм ліктем змірив І мовиш: “Всякий це розчовпа” (І. Франко). мі́ряти на свою́ ку́цу мі́рку. — От не люблю, коли баби починають усе на свою куцу мірку міряти (М. Стельмах).

мі́ряти одніє́ю мі́ркою (на одну́ мі́рку, на оди́н арши́н і т. ін.) кого, рідше що. Оцінювати, характеризувати і т. ін. кого-, що-небудь однаково, без урахування індивідуальних особливостей; вважати однаковими. Він міряв усіх однією міркою, усіх вважав споживацькими, несвідомими елементами (Ю. Збанацький); — Отакого старого чоловіка — і то не пожалів… всіх на одну мірку міряєш (Григорій Тютюнник). виміря́тися одніє́ю мі́ркою. І чесність теж повинна вимірятись однією міркою (С. Сартаков).

мі́ряти очи́ма (о́ком, по́глядом) кого, що. 1. Оглядати кого-, що-небудь, вдивляючись або оцінюючи. — Не пізнаєш мене? — міряючи очима, спитався Улас.— Господь тебе знає, хто ти (Панас Мирний); — Але погане ваше діло: не проїдете ярком. Парубок безпорадно міряє очима принадну далечінь, що хвилясто простяглась за гнилою долиною (М. Стельмах); Старі жартують шахтарі, Новеньких оком міряючи: — От ще нам три богатирі! (П. Дорошко); Партизани міряли малого поглядом і співчутливо радили підрости (Ю. Яновський); Маковей міряв поглядом шлях, стиха усміхався йому (О. Гончар). мі́ряти очи́ма з ніг до голови́ кого. Селезньов спідлоба дивився на нього, міряв з ніг до голови очима (Панас Мирний).

2. якими (яким). Дивитися на кого-, що-небудь, виражаючи певні емоції (перев. негативні). Тоді вона [Антоніна] міряла його злими очима.— Осел! Ви нічого не розумієте… (М. Коцюбинський); Сповненим ненависті поглядом міряє [Плачинда] парубка і всю лють свого тіла вштовхує в короткі шипіння: — Вишкребок! Злидень із битого шляху! (М. Стельмах); Мати повертається. Вона міряє доньку довгим, нищівним поглядом (З газети).

мі́ряти очи́ма (о́ком, по́глядом) кого, що. 1. Оглядати кого-, що-небудь, вдивляючись або оцінюючи. — Не пізнаєш мене? — міряючи очима, спитався Улас.— Господь тебе знає, хто ти (Панас Мирний); — Але погане ваше діло: не проїдете ярком. Парубок безпорадно міряє очима принадну далечінь, що хвилясто простяглась за гнилою долиною (М. Стельмах); Старі жартують шахтарі, Новеньких оком міряючи: — От ще нам три богатирі! (П. Дорошко); Партизани міряли малого поглядом і співчутливо радили підрости (Ю. Яновський); Маковей міряв поглядом шлях, стиха усміхався йому (О. Гончар). мі́ряти очи́ма з ніг до голови́ кого. Селезньов спідлоба дивився на нього, міряв з ніг до голови очима (Панас Мирний).

2. якими (яким). Дивитися на кого-, що-небудь, виражаючи певні емоції (перев. негативні). Тоді вона [Антоніна] міряла його злими очима.— Осел! Ви нічого не розумієте… (М. Коцюбинський); Сповненим ненависті поглядом міряє [Плачинда] парубка і всю лють свого тіла вштовхує в короткі шипіння: — Вишкребок! Злидень із битого шляху! (М. Стельмах); Мати повертається. Вона міряє доньку довгим, нищівним поглядом (З газети).

мі́ряти очи́ма (о́ком, по́глядом) кого, що. 1. Оглядати кого-, що-небудь, вдивляючись або оцінюючи. — Не пізнаєш мене? — міряючи очима, спитався Улас.— Господь тебе знає, хто ти (Панас Мирний); — Але погане ваше діло: не проїдете ярком. Парубок безпорадно міряє очима принадну далечінь, що хвилясто простяглась за гнилою долиною (М. Стельмах); Старі жартують шахтарі, Новеньких оком міряючи: — От ще нам три богатирі! (П. Дорошко); Партизани міряли малого поглядом і співчутливо радили підрости (Ю. Яновський); Маковей міряв поглядом шлях, стиха усміхався йому (О. Гончар). мі́ряти очи́ма з ніг до голови́ кого. Селезньов спідлоба дивився на нього, міряв з ніг до голови очима (Панас Мирний).

2. якими (яким). Дивитися на кого-, що-небудь, виражаючи певні емоції (перев. негативні). Тоді вона [Антоніна] міряла його злими очима.— Осел! Ви нічого не розумієте… (М. Коцюбинський); Сповненим ненависті поглядом міряє [Плачинда] парубка і всю лють свого тіла вштовхує в короткі шипіння: — Вишкребок! Злидень із битого шляху! (М. Стельмах); Мати повертається. Вона міряє доньку довгим, нищівним поглядом (З газети).

мі́ряти очи́ма (о́ком, по́глядом) кого, що. 1. Оглядати кого-, що-небудь, вдивляючись або оцінюючи. — Не пізнаєш мене? — міряючи очима, спитався Улас.— Господь тебе знає, хто ти (Панас Мирний); — Але погане ваше діло: не проїдете ярком. Парубок безпорадно міряє очима принадну далечінь, що хвилясто простяглась за гнилою долиною (М. Стельмах); Старі жартують шахтарі, Новеньких оком міряючи: — От ще нам три богатирі! (П. Дорошко); Партизани міряли малого поглядом і співчутливо радили підрости (Ю. Яновський); Маковей міряв поглядом шлях, стиха усміхався йому (О. Гончар). мі́ряти очи́ма з ніг до голови́ кого. Селезньов спідлоба дивився на нього, міряв з ніг до голови очима (Панас Мирний).

2. якими (яким). Дивитися на кого-, що-небудь, виражаючи певні емоції (перев. негативні). Тоді вона [Антоніна] міряла його злими очима.— Осел! Ви нічого не розумієте… (М. Коцюбинський); Сповненим ненависті поглядом міряє [Плачинда] парубка і всю лють свого тіла вштовхує в короткі шипіння: — Вишкребок! Злидень із битого шляху! (М. Стельмах); Мати повертається. Вона міряє доньку довгим, нищівним поглядом (З газети).

мі́ряти по собі́ що і без додатка. Оцінювати, характеризувати і т. ін. кого-, що-небудь із свого погляду, за своїми критеріями, суб’єктивно. Друзі міряли по собі: хіба б вони соромилися ото співати, коли б мали сякий-такий слух? (Ю. Яновський); В тому, що Таня відразу ж поїде з ним, Федько не сумнівався й хвилини. Міряв усе по собі (А. Дімаров); — Чого спекулянткою обзиває, чого по собі міряє? (Є. Гуцало).

мі́рятися / помі́рятися си́лою (си́лами), перев. з ким. Змагатися в чомусь з ким-небудь. Яснозорівська [футбольна] команда в останні роки була чемпіоном у районі і навіть їздила мірятись силами у Черкаси (В. Минко); [Лотоцький:] Я хотів чесно мірятись з тобою силами (І. Микитенко); На батьківщині Шекспіра ще не з’явилося драматургів, які могли б помірятися силою з великим предком і учителем (З журналу); [Норма:] Я готова помірятися силами з вашими шпигунами, містер Петерсон (Я. Галан); // Боротися, битися з ким-небудь. І не раз мірявся [Антоша] силою з найміцнішими парубками (М. Коцюбинський); Він пригадував найтяжчі бої, в яких йому доводилось мірятися силами з ворогом (С. Добровольський); Ці думки не лякали Козакова, а тільки заохочували, під’юджували швидше видертися туди [на висоту] і помірятися силами з ворогом (О. Гончар); // без додатка. Перевіряти свою спроможність у чомусь порівняно з іншими; випробовувати себе. Вони, оці [двопудові] гирі, лежали на площі, і кожної неділі парубки ходили сюди мірятися силою (М. Чабанівський); Нерідко на майдан .. сходилася молодь — випробувати себе, помірятися силами (З журналу). мі́ряти си́ли. Інші [юнаки] потому в борінні виснажливім міряли сили,— В ньому найкращих борців переміг Евріал нездоланний (Переклад Бориса Тена).

не мі́ряно чого. Щось дуже велике, багато чого-небудь. — А ти ж звідки знаєш, що я сірома? А може, в мене лану не міряно, добра не лічено? (С. Васильченко); Там землі не міряно, а людей жменя. А де людей мало, там земля дешевша від грибів (М. Стельмах).