-1-
іменник жіночого роду
(народно-побутова одиниця сипких тіл; посудина такої місткості)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний мі́рниця мі́рниці
родовий мі́рниці мі́рниць
давальний мі́рниці мі́рницям
знахідний мі́рницю мі́рниці
орудний мі́рницею мі́рницями
місцевий на/у мі́рниці на/у мі́рницях
кличний мі́рнице* мі́рниці*

Словник синонімів

МІ́РКА (посудина певного розміру перев. у вигляді видовбаної колоди, ящика), МІ́РА, МІ́РНИЦЯ (перев. посудина, якою міряють овочі, зерно тощо). Молотив раз у попа Парубок Микита Та якось сам і украв Цілу мірку жита (С. Руданський); Баби віяли, високо піднісши вгору дерев’яні мірки з зерном (Ю. Яновський); За міру вівса чи віз гною він знайшов би як віддячити (С. Чорнобривець); Він своїми буряками досипає її мірниці (М. Коцюбинський).