-1-
іменник чоловічого роду
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | мі́нус | мі́нуси |
| родовий | мі́нуса | мі́нусів |
| давальний | мі́нусу, мі́нусові | мі́нусам |
| знахідний | мі́нус | мі́нуси |
| орудний | мі́нусом | мі́нусами |
| місцевий | на/у мі́нусі | на/у мі́нусах |
| кличний | мі́нусе* | мі́нуси* |
Словник синонімів
Словник антонімів
| ПЛЮС | МІНУС |
| Позитивна сторона чогось, достоїнство кого-, чого-н. | Недолік, негативна сторона кого-, чого-н., вада. |
| Це великий, значний, мій, наш, свій, твій плюс ~ мінус. Виражати, виявляти, існувати, мати, розвивати плюси ~ мінуси кого-, чого-н. (вчинку, дії, роботи). При всіх моїх, наших, своїх, твоїх плюсах ~ мінусах. | |
| Плюсмінус - уживається для позначення межі коливань чого-н., те саме, що від ~ до. | |
| У нас, акторів, були до того напружені нерви, що ми цілу ніч не спали, обмірковуючи плюси і мінуси спектаклю (І. Мар’яненко.) | |
| Плюсовий ~ мінусовий, плюсування ~ мінусування, приплюсувати ~ відмінусувати | |