мізкуватий 1 значення

-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний мізкува́тий мізкува́та мізкува́те мізкува́ті
родовий мізкува́того мізкува́тої мізкува́того мізкува́тих
давальний мізкува́тому мізкува́тій мізкува́тому мізкува́тим
знахідний мізкува́тий, мізкува́того мізкува́ту мізкува́те мізкува́ті, мізкува́тих
орудний мізкува́тим мізкува́тою мізкува́тим мізкува́тими
місцевий на/у мізкува́тому, мізкува́тім на/у мізкува́тій на/у мізкува́тому, мізкува́тім на/у мізкува́тих

Словник синонімів

РОЗУ́МНИЙ (який має неабиякий розум), НЕДУРНИ́Й, ХИТРОМУДРИЙ, ТОЛКО́ВИЙрозм.,ГОЛОВА́ТИЙрозм.,ГОЛОВА́СТИЙрозм.,МІЗКУВА́ТИЙрозм.,МІЗКОВИ́ТИЙрозм.,КЕБЕТЛИВИЙрозм.,КЕБЕ́ТНИЙрозм.,МИСЛИ́ВИЙзаст. рідко,ТОЛКОВИ́ТИЙзаст.; МУ́ДРИЙ (який має глибокий розум і великий життєвий досвід); МИ́СЛЯЧИЙ (який глибоко й самостійно мислить); ПРЕМУ́ДРИЙуроч., заст.Порадившись з губернським інспектором землеробства Марфіним, людиною розумною й благородною, він звернувся до міністерства про допомогу (О. Довженко); Мабуть, недурний видумав, що всяка жаба своє болото хвалить (Я. Стецюк); - Давид - начальник цеху? Звісно... він хлопець толковий, з вогником (О. Копиленко); - Гізель, батьку, тепер у нас такий головатий чоловік, як колись був Могила (П. Куліш); Тепер вона [Ольга Миколаївна] зовсім одвернулася від батька, а йому, мабуть, потрібна її допомога, вона ж, казали, "головаста жінка" (П. Автомонов); Хлопець удався мізкуватий, поштивий і нівроку йому, - не бридкий (Ю. Яновський); Діяв там [у Москві] однедавна й молодий учень польського музикотворця Мільчевського - кебетливий киянин Микола Дилецький (О. Ільченко); Пилипиха усю правду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі (Марко Вовчок); Веселий, ручий молодик, Письменний; сміливий, балакливий, Обличчям повний та змазливий, І толковитий, як старий (М. Макаровський); - Це - твір художника мислячого, спостережливого, справді закоханого у природу (М. Слабошпицький); [Гаврило:] Та ти [Надежда] вже у нас відома книжниця. Мудра та премудра (М. Кропивницький). - Пор. кмітли́вий.