мізковитий 1 значення

-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний мізкови́тий мізкови́та мізкови́те мізкови́ті
родовий мізкови́того мізкови́тої мізкови́того мізкови́тих
давальний мізкови́тому мізкови́тій мізкови́тому мізкови́тим
знахідний мізкови́тий, мізкови́того мізкови́ту мізкови́те мізкови́ті, мізкови́тих
орудний мізкови́тим мізкови́тою мізкови́тим мізкови́тими
місцевий на/у мізкови́тому, мізкови́тім на/у мізкови́тій на/у мізкови́тому, мізкови́тім на/у мізкови́тих

Словник синонімів

РОЗУ́МНИЙ (який має неабиякий розум), НЕДУРНИ́Й, ХИТРОМУДРИЙ, ТОЛКО́ВИЙрозм.,ГОЛОВА́ТИЙрозм.,ГОЛОВА́СТИЙрозм.,МІЗКУВА́ТИЙрозм.,МІЗКОВИ́ТИЙрозм.,КЕБЕТЛИВИЙрозм.,КЕБЕ́ТНИЙрозм.,МИСЛИ́ВИЙзаст. рідко,ТОЛКОВИ́ТИЙзаст.; МУ́ДРИЙ (який має глибокий розум і великий життєвий досвід); МИ́СЛЯЧИЙ (який глибоко й самостійно мислить); ПРЕМУ́ДРИЙуроч., заст.Порадившись з губернським інспектором землеробства Марфіним, людиною розумною й благородною, він звернувся до міністерства про допомогу (О. Довженко); Мабуть, недурний видумав, що всяка жаба своє болото хвалить (Я. Стецюк); - Давид - начальник цеху? Звісно... він хлопець толковий, з вогником (О. Копиленко); - Гізель, батьку, тепер у нас такий головатий чоловік, як колись був Могила (П. Куліш); Тепер вона [Ольга Миколаївна] зовсім одвернулася від батька, а йому, мабуть, потрібна її допомога, вона ж, казали, "головаста жінка" (П. Автомонов); Хлопець удався мізкуватий, поштивий і нівроку йому, - не бридкий (Ю. Яновський); Діяв там [у Москві] однедавна й молодий учень польського музикотворця Мільчевського - кебетливий киянин Микола Дилецький (О. Ільченко); Пилипиха усю правду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі (Марко Вовчок); Веселий, ручий молодик, Письменний; сміливий, балакливий, Обличчям повний та змазливий, І толковитий, як старий (М. Макаровський); - Це - твір художника мислячого, спостережливого, справді закоханого у природу (М. Слабошпицький); [Гаврило:] Та ти [Надежда] вже у нас відома книжниця. Мудра та премудра (М. Кропивницький). - Пор. кмітли́вий.