міднолобий 1 значення

-1-
прикметник
[зневажл.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний мідноло́бий мідноло́ба мідноло́бе мідноло́бі
родовий мідноло́бого мідноло́бої мідноло́бого мідноло́бих
давальний мідноло́бому мідноло́бій мідноло́бому мідноло́бим
знахідний мідноло́бого, мідноло́бий мідноло́бу мідноло́бе мідноло́бих, мідноло́бі
орудний мідноло́бим мідноло́бою мідноло́бим мідноло́бими
місцевий на/у мідноло́бому, мідноло́бім на/у мідноло́бій на/у мідноло́бому, мідноло́бім на/у мідноло́бих

Словник синонімів

ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙрозм.,ПУСТОГОЛО́ВИЙрозм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙрозм., ТУПОГОЛО́ВИЙрозм., ДУБОГОЛО́ВИЙрозм., БЕЗГОЛО́ВИЙрозм., БЕЗМО́ЗКИЙрозм., ДУРНОЛО́БИЙрозм., ПУСТОЛО́БИЙрозм., ТВЕРДОЛО́БИЙрозм., ТУПОЛО́БИЙрозм., МІДНОЛО́БИЙрозм.,НЕСПО́ВНА́ РО́ЗУМУрозм., КРУ́ЧЕНИЙзневажл., ТУПОРИ́ЛИЙзневажл.,ДУРНОВЕ́РХИЙзневажл.,ПРИШЕЛЕ́ПУВАТИЙвульг.,ПРИШЕЛЕ́ПКУВАТИЙвульг.,ПРИТЕЛЕ́ПКУВАТИЙвульг.,МАКОЦВІ́ТНИЙдіал.;ДУРНУВА́ТИЙрозм., ПРИДУ́РКУВАТИЙ розм., НЕДОУ́МКУВАТИЙрозм., ДУБУВА́ТИЙрозм., ТУМАНУВА́ТИЙрозм., БЛАГУВА́ТИЙрозм., ГЛУПУВА́ТИЙрозм.рідше (також - який виражає деяку розумову обмеженість, тупість). Був собі дід та баба, а в них було три сини: два розумних, а третій дурний (казка); Ви бачите, які ми були по-дитячому нерозумні (Ю. Яновський); Татарченко просто нерозвинений, відсталий йолоп(О. Донченко); Як часом каже [Миша] про кого, що недотепний, дурнуватий, то каже, що "він математики ні в зуб не знає" (Леся Українка); Він зрозумів, що далі не стерпить, штурхне цього набурмосеного тупого солдафона (М. Чабанівський); Він був собі чоловік досить заможний, але прибитий панщиною, невчений і зроду-таки трохи тупоумний (І. Франко); - Стривайте, дурноголові! - кричав сотник.. - Що то ви стрибаєте в прірву? (М. Старицький); [Стасенко:] Я просто уважаю його за теє, що він єсть: за нікчемне дрантя пустоголове, і більш нічого (Олена Пчілка); - Ваш винахід проб’є тім’я тупоголовим Євгановим (О. Донченко); - Як прийдеш від якого-небудь дубоголового купецького балбеса, так .. ваш [син] здається прямо Спінозою (Г. Хоткевич); Чого їм тра від неї, нерозумної дівчини? Так, так, дурної та безголової, необачної дурепи (О. Ільченко); Хоч ти й освічена особа, Але, по суті, - твердолоба (І. Муратов); Цей туполобий страж спокійно може собі дозволити читати проповіді й напоумляти професорів, поетів, художників (Вас. Шевчук); - Я не хочу вас образити.., але хтось з нас двох напевне несповна розуму (В. Собко); [Перший старий ткач:] От кручені! Де тут глузд? де тут розум? Се ж чорт зна до чого дійде (переклад Лесі Українки); Казала [Параска:] скажи батькові, щоб за життя поділив нас - не схотів?.. Бо дурний, бо безмозкий! (Панас Мирний); А я, дурний, не бачивши Тебе, цяце, й разу, Та й повірив тупорилим Твоїм віршомазам (Т. Шевченко); - Дурноверхий Вітя витіва таке, що й на голову не налізе (С. Васильченко); - І не слухайте його, пришелепуватого! Що він тямить? Меле таке, як з білої гарячки! (М. Стельмах); Ох і дурна ж я, пришелепкувата, .. ну куди ж я біжу (Є. Гуцало); Ой густий очерет да й макухуватий. Чи ти ж мене не пізнав, прителепкуватий? (пісня); - І ти її, Гордію, отаку макоцвітну, тримаєш коло себе? (Д. Бедзик); Гарний хлопець на виду, та придуркуватий (приказка); Недоумкуватий парубок той Яків, порішили дівчата (К. Гордієнко); Батальйоном командує майор Мєшков, людина надзвичайно обмежена і дубувата (З. Тулуб); Він.. штуркав підпасича, трохи тумануватого хлопчика (І. Франко); Сміх її тепер був неприродний і тупий. Так сміються тільки хворі чи благуваті люди (Л. Смілянський); Оженився дурний, та взяв глупувату; та не знали, що робити - запалили хату (пісня). - Пор. 1. божеві́льний, 2. обме́жений.
УПЕ́РТИЙ[ВПЕ́РТИЙ] (який намагається все робити по-своєму, не піддається впливу), НЕПОСТУ́ПЛИВИЙ, НЕПІДДА́ТЛИВИЙ, НЕПОДА́ТЛИВИЙ, НЕЗГІ́ДЛИВИЙ, НЕЗГІ́ДНИЙ, НЕЗГОВІ́РЛИВИЙ, НАТУ́РИСТИЙрозм.,УГУ́РНИЙдіал.,ОГУ́РНИЙдіал.,ПЕНЯКУВА́ТИЙдіал.;ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАПЕ́КЛИЙ, КЛЯ́ТИЙрозм.,ЗАБІСО́ВАНИЙрозм. заст. (особливо упертий); МІДНОЛО́БИЙзневажл. (безглуздо упертий). Народився й жив [Святослав] таким, як і батько його Ігор, - упертим, твердим, зухвалим (С. Скляренко); Федір добре знав свого батька - непоступливого, затятого, не схильного прощати нікому (А. Головко); Він вирішив було пошукати інших шляхів до зближення з непіддатливою циганкою (Д. Ткач); Гаркуша незабаром повертався знову, люто умовляючи неподатливих отаманів (О. Гончар); Цей нарід незгідливий: вони отак і до суду-віку на одно не згодяться (Лесь Мартович); Палазя була й краща за Надезю й не така натуриста (І. Нечуй-Левицький); А ті, що в своїх помилках угурні, То справжні дурні (І. Франко); Що лютіше карали [фашисти],то все більш затятим, незламним ставав Дмитро (В. Козаченко); - Такого запеклого індивіда, як ти, я давно не бачив! - признається Хома (О. Гончар); - Звали того денщика Стьопкою. І клятий же був такий: що йому вже не доставалося, як не бив його охвецер [офіцер], - нічого не помага (Панас Мирний); Був з нього козарлюга забісований (О. Стороженко). - Пор. 1. непокі́рний.