-1-
присудкове слово
незмінювана словникова одиниця

Словник синонімів

МО́ЖНА (не заборонено), ДОЗВО́ЛЕНО, ВІ́ЛЬНО. - То вже й словом не можна перекинутися з чоловіком? - невинно знизав плечима Роман (М. Стельмах); Мав Цимбал свої слабості, над якими в Криничках кожному дозволено було потішатись (А. Гончар); Хіба йому не вільно інколи погуляти? (Марко Вовчок).

Словник фразеологізмів

за версту́ почу́єш (чу́ти, мо́жна почу́ти) кого, що. Відразу можна розпізнати, відрізнити від інших кого-, що-небудь. — Строкаря з економії від хазяйського за версту по духу почуєш (М. Стельмах).

[і] ціни́ не [мо́жна] скла́сти (не складе́ш) кому, чому. Хто-, що-небудь надзвичайно цінний, важливий (цінне, важливе) своїми особливостями, властивостями, якостями. — На шиї в мене було намисто з таких здорових та дорогих діамантів, що їм і ціни не скласти (І. Нечуй-Левицький); Ця мандрівка для мене — втіха і багатство, якому не скласти ціни! (Т. Масенко); — Та ж він наш Левко, а не ваш! У нього руки, що за руки — ціни їм не складеш! І розбитний же він у нас — і до плуга, і до рала (І. Драч); Дівчина була така горда, що й ціни не могла собі скласти (З усн. мови).

й доло́ню проти́снути не мо́жна. Дуже тісно. Й одразу ж пролунало вимогливе: — Ваш білет!.. Ваш білет!.. Ага, ревізори. Як завжди, заходилися ловити “зайців” саме тоді, коли й долоню протиснути не можна. Вгвинчуються в натовп, огризаються (А. Дімаров).

й не сказа́ти [слова́ми], перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що. Уживається для підкреслення високого ступеня ознаки або вияву чого-небудь. Вже давненько панночки приїжджі переносили, що який-то вже там лікар полковий хороший: і брови йому чорні, й уста рум’яні, і станом високий,— така вже краса, що й не сказати! (Марко Вовчок); Максим Бобровник любив ліси — і не сказати… (Ю. Збанацький). [й] сказа́ти не мо́жна (не могти́) [слова́ми]. На душі така пала туга, така печаль, що й сказати не можна! (П. Куліш); Вся біда якраз у тім, що сили не маю робити щось поза службовою працею. І так мені гірко, що й сказати не можу, бо все ж життя моє в літературі (М. Коцюбинський); Нарешті вона могла сказати бабці, що ніби… ніби чує щось під серцем. Радості бабці не можна словами сказати (Г. Хоткевич).

й не сказа́ти [слова́ми], перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що. Уживається для підкреслення високого ступеня ознаки або вияву чого-небудь. Вже давненько панночки приїжджі переносили, що який-то вже там лікар полковий хороший: і брови йому чорні, й уста рум’яні, і станом високий,— така вже краса, що й не сказати! (Марко Вовчок); Максим Бобровник любив ліси — і не сказати… (Ю. Збанацький). [й] сказа́ти не мо́жна (не могти́) [слова́ми]. На душі така пала туга, така печаль, що й сказати не можна! (П. Куліш); Вся біда якраз у тім, що сили не маю робити щось поза службовою працею. І так мені гірко, що й сказати не можу, бо все ж життя моє в літературі (М. Коцюбинський); Нарешті вона могла сказати бабці, що ніби… ніби чує щось під серцем. Радості бабці не можна словами сказати (Г. Хоткевич).

ті́льки (мо́жна) гре́блю гати́ти ким, чим. Малопридатний чи зовсім непридатний до чого-небудь. Дружина провела його глузливим поглядом і крикнула: — Ініціатор. Греблю тільки такими гатити! (П. Панч).

мо́жна поду́мати. Уживається для вираження сумніву в правдоподібності чого-небудь. Можна подумати, що ці виродки народу не читали Шевченкового “Щоденника” (М. Рильський).

діста́ти руко́ю. Дуже близько. — А небо яке там, ех, Наталонько! Синіє зовсім ніби над тобою — стань на стремена і рукою дістанеш! (О. Гончар). мо́жна руко́ю діста́ти. До нашої резиденції вже можна було рукою дістати. Вона десь тут, поряд (З газети ).

мотузки́ (моту́ззя, свічки́) мо́жна сука́ти з кого. Хто-небудь дуже безвольний, податливий, м’якої вдачі. Хміль його зовсім розвіявся, а разом з хмелем і його бурхливий запал. Тепер із Бородавки мотузки можна сукати (З. Тулуб); Гнат Сторожук не з тих покірних і хлипких людей, з яких можна мотуззя сукати (П. Колесник); Поцілуйко .. сам .. відчував, як перед ним міниться господар оселі. “Тепер із нього можна і свічки сукати, а то, бач, як спочатку дер носа” (М. Стельмах).

мотузки́ (моту́ззя, свічки́) мо́жна сука́ти з кого. Хто-небудь дуже безвольний, податливий, м’якої вдачі. Хміль його зовсім розвіявся, а разом з хмелем і його бурхливий запал. Тепер із Бородавки мотузки можна сукати (З. Тулуб); Гнат Сторожук не з тих покірних і хлипких людей, з яких можна мотуззя сукати (П. Колесник); Поцілуйко .. сам .. відчував, як перед ним міниться господар оселі. “Тепер із нього можна і свічки сукати, а то, бач, як спочатку дер носа” (М. Стельмах).

на (по) па́льцях [мо́жна (ле́гко)] перелічи́ти (порахува́ти) кого, що. Кого-, чого-небудь дуже мала кількість. Вони [кращі люди] .. замінили свій хатній халат на службовий каптан. То, правда, були ще тільки стовпи, одинокі рядчики, що їх по пальцях перелічиш (Панас Мирний). ле́гко перелічи́ти на па́льцях одніє́ї руки́. Богдан Любомирович добре знав, що фахівців, котрі розуміються на цій проблемі, легко перелічити на пальцях однієї руки (З газети).

на (по) па́льцях [мо́жна (ле́гко)] перелічи́ти (порахува́ти) кого, що. Кого-, чого-небудь дуже мала кількість. Вони [кращі люди] .. замінили свій хатній халат на службовий каптан. То, правда, були ще тільки стовпи, одинокі рядчики, що їх по пальцях перелічиш (Панас Мирний). ле́гко перелічи́ти на па́льцях одніє́ї руки́. Богдан Любомирович добре знав, що фахівців, котрі розуміються на цій проблемі, легко перелічити на пальцях однієї руки (З газети).

в рот не ві́зьмеш чого. Що-небудь дуже несмачне або непридатне для споживання. Свирид залишався голодним: хрещена пригостила борщем, якого в рот не візьмеш, хоч вона вміла смачно готувати (З журналу). не мо́жна взя́ти до ро́та. До нового року їх [яблук] не можна було взяти до рота, так нещадно вони кривили губи й обличчя (М. Стельмах).

не [мо́жна] перелічи́ти чого. Дуже велика кількість; багато. Привіз Онисько молоду жінку у свій зимовник, тутечки у його [нього] була рублена хата на дві половини, усякої худоби не перелічити і наймитів, і наймичок (О. Стороженко).

[ні] перо́м не списа́ти (описа́ти) [ні сло́вом не сказа́ти] чого, фольк. 1. Хтось не може визначити, висловити надзвичайної вроди, краси кого-, чого-небудь. А що ті зачіси на голові, то й не списати пером які (Марко Вовчок); Ні пером не списати, ні словом не сказати тії несподіваної краси, якою до вас усміхнулася долина! (Панас Мирний).

2. який. Надзвичайно гарний, вродливий; чудовий. Дочка у неї була дуже вродлива — ні пером не списати, ні словом не сказати (З усн. мови). ні перо́м списа́ть, ні змалюва́ть. Ти в порі розквітлій, як картина, Ні пером списать, ні змалювать (М. Шеремет). не мо́жна сло́вом розказа́ти, а́ні перо́м описа́ти. Така була краса його [отамана] невиписанна.., що не можна словом розказати, ані пером описати (Марко Вовчок).

хоч ноже́м ріж. 1. Дуже густий. — Сметани чверть гладущика баба збирає, а кисляк такий, хоч ножем ріж (М. Стельмах).

2. що, зі сл. густи́й. Дуже, у великій мірі. Сметана густа, хоч ножем її ріж. ноже́м мо́жна рі́зати що, перен. Густа, ножем її можна різати, ніч налягала на окільні ліси і на Городища (В. Яворівський).

оче́й не відведе́ш (не віді́рвеш) від кого—чого і без додатка. Хто-небудь гарний, вродливий або що-небудь привабливе зовні. [Галя:] Я знаю деяких дівчат... Обличчя в них — очей не відірвеш, а душа — плюскла, крихітна, сіра (О. Левада); — Ех, як висиплять [словачки та мадярочки] з костьолу, та як попливуть вулицею — очей не відірвеш!.. Хустки на них яскраві, спідниці короткі та круглі, як обручами напнуті... (О. Гончар). оче́й не мо́жна відвести́ (відірва́ти). Яблука й груші, справді, були такі манливі, що від них очей не можна було відвести (Ю. Збанацький);  — В Ганни Іванівни он яка чорнобурка! І рушниці нема, і собак нема,— а чорнобурка — очей одірвать не можна (Остап Вишня).

оче́й не відведе́ш (не віді́рвеш) від кого—чого і без додатка. Хто-небудь гарний, вродливий або що-небудь привабливе зовні. [Галя:] Я знаю деяких дівчат... Обличчя в них — очей не відірвеш, а душа — плюскла, крихітна, сіра (О. Левада); — Ех, як висиплять [словачки та мадярочки] з костьолу, та як попливуть вулицею — очей не відірвеш!.. Хустки на них яскраві, спідниці короткі та круглі, як обручами напнуті... (О. Гончар). оче́й не мо́жна відвести́ (відірва́ти). Яблука й груші, справді, були такі манливі, що від них очей не можна було відвести (Ю. Збанацький);  — В Ганни Іванівни он яка чорнобурка! І рушниці нема, і собак нема,— а чорнобурка — очей одірвать не можна (Остап Вишня).

на (по) па́льцях [мо́жна (ле́гко)] перелічи́ти (порахува́ти) кого, що. Кого-, чого-небудь дуже мала кількість. Вони [кращі люди] .. замінили свій хатній халат на службовий каптан. То, правда, були ще тільки стовпи, одинокі рядчики, що їх по пальцях перелічиш (Панас Мирний). ле́гко перелічи́ти на па́льцях одніє́ї руки́. Богдан Любомирович добре знав, що фахівців, котрі розуміються на цій проблемі, легко перелічити на пальцях однієї руки (З газети).

на (по) па́льцях [мо́жна (ле́гко)] перелічи́ти (порахува́ти) кого, що. Кого-, чого-небудь дуже мала кількість. Вони [кращі люди] .. замінили свій хатній халат на службовий каптан. То, правда, були ще тільки стовпи, одинокі рядчики, що їх по пальцях перелічиш (Панас Мирний). ле́гко перелічи́ти на па́льцях одніє́ї руки́. Богдан Любомирович добре знав, що фахівців, котрі розуміються на цій проблемі, легко перелічити на пальцях однієї руки (З газети).

па́льцем (ки́єм) не проткну́ти; проткну́ти па́льцем не мо́жна. 1. Дуже тісно. Кругом народу — проткнути пальцем не можна (Панас Мирний).

2. зі словоспол. таки́й, що́. Уживається для підкреслення високого ступеня ознаки або вияву чогось; дуже великий. Тут [на грядках] і жито, і картопля, і квасоля — така тіснота, що й києм не проткнеш (І. Муратов).

мотузки́ (моту́ззя, свічки́) мо́жна сука́ти з кого. Хто-небудь дуже безвольний, податливий, м’якої вдачі. Хміль його зовсім розвіявся, а разом з хмелем і його бурхливий запал. Тепер із Бородавки мотузки можна сукати (З. Тулуб); Гнат Сторожук не з тих покірних і хлипких людей, з яких можна мотуззя сукати (П. Колесник); Поцілуйко .. сам .. відчував, як перед ним міниться господар оселі. “Тепер із нього можна і свічки сукати, а то, бач, як спочатку дер носа” (М. Стельмах).

й не сказа́ти [слова́ми], перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що. Уживається для підкреслення високого ступеня ознаки або вияву чого-небудь. Вже давненько панночки приїжджі переносили, що який-то вже там лікар полковий хороший: і брови йому чорні, й уста рум’яні, і станом високий,— така вже краса, що й не сказати! (Марко Вовчок); Максим Бобровник любив ліси — і не сказати… (Ю. Збанацький). [й] сказа́ти не мо́жна (не могти́) [слова́ми]. На душі така пала туга, така печаль, що й сказати не можна! (П. Куліш); Вся біда якраз у тім, що сили не маю робити щось поза службовою працею. І так мені гірко, що й сказати не можу, бо все ж життя моє в літературі (М. Коцюбинський); Нарешті вона могла сказати бабці, що ніби… ніби чує щось під серцем. Радості бабці не можна словами сказати (Г. Хоткевич).

й не сказа́ти [слова́ми], перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що. Уживається для підкреслення високого ступеня ознаки або вияву чого-небудь. Вже давненько панночки приїжджі переносили, що який-то вже там лікар полковий хороший: і брови йому чорні, й уста рум’яні, і станом високий,— така вже краса, що й не сказати! (Марко Вовчок); Максим Бобровник любив ліси — і не сказати… (Ю. Збанацький). [й] сказа́ти не мо́жна (не могти́) [слова́ми]. На душі така пала туга, така печаль, що й сказати не можна! (П. Куліш); Вся біда якраз у тім, що сили не маю робити щось поза службовою працею. І так мені гірко, що й сказати не можу, бо все ж життя моє в літературі (М. Коцюбинський); Нарешті вона могла сказати бабці, що ніби… ніби чує щось під серцем. Радості бабці не можна словами сказати (Г. Хоткевич).

скі́льки о́ком ки́неш (кинь, доки́неш, захо́пиш і т. ін.). На просторі, який можна побачити; скрізь до самого обрію. Навколо них [переселенців], скільки оком кинеш, підіймаються засніжені поля (М. Стельмах); Геть-чисто вся ріка, скільки оком кинь, праворуч і ліворуч, рясніла бійцями (О. Довженко); Округи, скільки оком докинеш, рівний, білий степ (Л. Яновська); Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори (М. Коцюбинський); Скільки оком скинеш — леліє Дніпро (М. Коцюбинський); І дивись: скинув [Мирон] рушницю на плече та й потяг подовж поля, скільки оком зглянеш (Панас Мирний). скі́льки [мо́жна було́] ски́нути (засягти́, осягти́ і т. ін.) о́ком. Кругом, скілько [скільки] оком скинути, гоготіла пожежа (Панас Мирний); Польський табір розташувався над річкою понад берегами та по невисоких горбах, скільки можна було засягти оком (І. Нечуй-Левицький); Понад потоком зеленіли густі очерети, скільки можна було осягти оком (І. Нечуй-Левицький).

скі́льки сяга́є (ба́чить, обхо́плює, захо́пить і т. ін.) о́ко. На всьому видимому просторі; скрізь, до самого обрію. За садком в бережині слалися зелені луки, блищали плеса мочарів, зеленіла осока та високі очерети, скільки сягало око (І. Нечуй-Левицький); Хліб! Скільки сягає око, хвилями перекочується, гойдається важке колосся (Д. Ткач); Внизу, скільки бачить око, виднілися освітлені сонцем просторі луги (Ю. Мокрієв); Скільки око обхоплювало — всюди рівний, трохи вже припечений сонцем жовтий простір (Г. Хоткевич); Перед нами, скільки брало око, простирався [простягався] степ (Н. Тихий); Скільки око сягне, розкинулось біле безмежжя донецького степу (З газети); Земля лежить, скільки око сягне, розмерзла й чорна (В. Козаченко); Скільки око осягне — біліє Гречка переливом сніговим (О. Мисик); Ці похилі спадисті гори, скільки захопить око, нижчі од Бріярки і через це вони засіяні житом, ячменем, вівсом (І. Нечуй-Левицький). скі́льки о́ко моє́ сяга́ло. Далеко внизу був берег, а далі — скільки око моє сягало — вилискувало синє море (Ю. Яновський). скі́льки мо́жна було́ осягти́ о́ком. Понад потоком зеленіли густі очерети, скільки можна було осягти оком (І. Нечуй-Левицький); скі́льки зір сягне́. Ковилі, ковилі, ковилі… За сонцем сталево-тьмяні, а там, під сонцем,— скільки зір сягне,— сяючі, молочні, як шумовиння (О. Гончар). до́ки о́ко вхо́пить. Хіба вже не віриш [у прикмети]? — Не в тім річ. Лише до цього обрію, доки око вхопить, ці прикмети мають силу (О. Гончар). скі́льки й о́ку. — Ото, скільки й оку, усе-усе ваше! Допоки рів (В. Дрозд). скі́льки о́ка. Скільки ока — Дніпро перед нами лелів і байдуже котив свої хвилі (М. Старицький).

скі́льки сяга́є (ба́чить, обхо́плює, захо́пить і т. ін.) о́ко. На всьому видимому просторі; скрізь, до самого обрію. За садком в бережині слалися зелені луки, блищали плеса мочарів, зеленіла осока та високі очерети, скільки сягало око (І. Нечуй-Левицький); Хліб! Скільки сягає око, хвилями перекочується, гойдається важке колосся (Д. Ткач); Внизу, скільки бачить око, виднілися освітлені сонцем просторі луги (Ю. Мокрієв); Скільки око обхоплювало — всюди рівний, трохи вже припечений сонцем жовтий простір (Г. Хоткевич); Перед нами, скільки брало око, простирався [простягався] степ (Н. Тихий); Скільки око сягне, розкинулось біле безмежжя донецького степу (З газети); Земля лежить, скільки око сягне, розмерзла й чорна (В. Козаченко); Скільки око осягне — біліє Гречка переливом сніговим (О. Мисик); Ці похилі спадисті гори, скільки захопить око, нижчі од Бріярки і через це вони засіяні житом, ячменем, вівсом (І. Нечуй-Левицький). скі́льки о́ко моє́ сяга́ло. Далеко внизу був берег, а далі — скільки око моє сягало — вилискувало синє море (Ю. Яновський). скі́льки мо́жна було́ осягти́ о́ком. Понад потоком зеленіли густі очерети, скільки можна було осягти оком (І. Нечуй-Левицький); скі́льки зір сягне́. Ковилі, ковилі, ковилі… За сонцем сталево-тьмяні, а там, під сонцем,— скільки зір сягне,— сяючі, молочні, як шумовиння (О. Гончар). до́ки о́ко вхо́пить. Хіба вже не віриш [у прикмети]? — Не в тім річ. Лише до цього обрію, доки око вхопить, ці прикмети мають силу (О. Гончар). скі́льки й о́ку. — Ото, скільки й оку, усе-усе ваше! Допоки рів (В. Дрозд). скі́льки о́ка. Скільки ока — Дніпро перед нами лелів і байдуже котив свої хвилі (М. Старицький).

скі́льки о́ком ки́неш (кинь, доки́неш, захо́пиш і т. ін.). На просторі, який можна побачити; скрізь до самого обрію. Навколо них [переселенців], скільки оком кинеш, підіймаються засніжені поля (М. Стельмах); Геть-чисто вся ріка, скільки оком кинь, праворуч і ліворуч, рясніла бійцями (О. Довженко); Округи, скільки оком докинеш, рівний, білий степ (Л. Яновська); Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори (М. Коцюбинський); Скільки оком скинеш — леліє Дніпро (М. Коцюбинський); І дивись: скинув [Мирон] рушницю на плече та й потяг подовж поля, скільки оком зглянеш (Панас Мирний). скі́льки [мо́жна було́] ски́нути (засягти́, осягти́ і т. ін.) о́ком. Кругом, скілько [скільки] оком скинути, гоготіла пожежа (Панас Мирний); Польський табір розташувався над річкою понад берегами та по невисоких горбах, скільки можна було засягти оком (І. Нечуй-Левицький); Понад потоком зеленіли густі очерети, скільки можна було осягти оком (І. Нечуй-Левицький).

[і] ціни́ не [мо́жна] скла́сти (не складе́ш) кому, чому. Хто-, що-небудь надзвичайно цінний, важливий (цінне, важливе) своїми особливостями, властивостями, якостями. — На шиї в мене було намисто з таких здорових та дорогих діамантів, що їм і ціни не скласти (І. Нечуй-Левицький); Ця мандрівка для мене — втіха і багатство, якому не скласти ціни! (Т. Масенко); — Та ж він наш Левко, а не ваш! У нього руки, що за руки — ціни їм не складеш! І розбитний же він у нас — і до плуга, і до рала (І. Драч); Дівчина була така горда, що й ціни не могла собі скласти (З усн. мови).

що [й] [мо́жна] язи́к (язика́) проковтну́ти. Дуже смачне що-небудь. [Явдоким:] Мабуть, смачна [горілка], що й язика з нею проковтнеш, як покуштуєш?.. (М. Кропивницький); А тут грибне місце, назбираю боровичків своїй жінці. Вона їх так смажить на сметані, що можна і язика проковтнути (М. Стельмах). язика́ проковтну́в би хто. Якби мені хоч одну ложку теї щирби, яку я тоді їв з галушками, здається, що аж поздоровшав би. То ж я вам кажу, така була щирба, що язика проковтнув би (Нар. опов.).

що [й] [мо́жна] язи́к (язика́) проковтну́ти. Дуже смачне що-небудь. [Явдоким:] Мабуть, смачна [горілка], що й язика з нею проковтнеш, як покуштуєш?.. (М. Кропивницький); А тут грибне місце, назбираю боровичків своїй жінці. Вона їх так смажить на сметані, що можна і язика проковтнути (М. Стельмах). язика́ проковтну́в би хто. Якби мені хоч одну ложку теї щирби, яку я тоді їв з галушками, здається, що аж поздоровшав би. То ж я вам кажу, така була щирба, що язика проковтнув би (Нар. опов.).

що [й] [мо́жна] язи́к (язика́) проковтну́ти. Дуже смачне що-небудь. [Явдоким:] Мабуть, смачна [горілка], що й язика з нею проковтнеш, як покуштуєш?.. (М. Кропивницький); А тут грибне місце, назбираю боровичків своїй жінці. Вона їх так смажить на сметані, що можна і язика проковтнути (М. Стельмах). язика́ проковтну́в би хто. Якби мені хоч одну ложку теї щирби, яку я тоді їв з галушками, здається, що аж поздоровшав би. То ж я вам кажу, така була щирба, що язика проковтнув би (Нар. опов.).

що [й] [мо́жна] язи́к (язика́) проковтну́ти. Дуже смачне що-небудь. [Явдоким:] Мабуть, смачна [горілка], що й язика з нею проковтнеш, як покуштуєш?.. (М. Кропивницький); А тут грибне місце, назбираю боровичків своїй жінці. Вона їх так смажить на сметані, що можна і язика проковтнути (М. Стельмах). язика́ проковтну́в би хто. Якби мені хоч одну ложку теї щирби, яку я тоді їв з галушками, здається, що аж поздоровшав би. То ж я вам кажу, така була щирба, що язика проковтнув би (Нар. опов.).