-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив могти́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа могти́му могти́мемо, могти́мем
2 особа могти́меш могти́мете
3 особа могти́ме могти́муть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа мо́жу мо́жемо, мо́жем
2 особа мо́жеш мо́жете
3 особа мо́же мо́жуть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
мо́жучи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. міг могли́
жін. р. могла́
сер. р. могло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
мі́гши

Словник синонімів

УМІ́ТИ[ВМІ́ТИ] (володіти умінням, навичками робити що-небудь), МОГТИ́, ТЯ́МИТИрозм. - Док.: зумі́ти, змогти́. - Поплаваємо. Я тепер уже і наввимашки і голічерева умію (Панас Мирний); Викувати троянду [з металу] не кожний зуміє (Ю. Яновський); Зовсім інакше почуваєшся, коли не з іграшковим, а зі справжнім інструментом маєш справу або коли підпустять тебе до мотора й ти сам уже можеш його ввімкнути (О. Гончар); - Що йому, з доповідями виступати?.. - На коня вйокнути зможе - і хватить з нього. А коло землі уже й тепер тямить, як інший дорослий (М. Стельмах).

Словник фразеологізмів

[і] кро́ку не [могти́] ступи́ти (зроби́ти). 1. де. Не мати свободи дій (через переслідування, терор і т. ін.). Батько був дуже суворим. У нього вільно не ступиш кроку, все роби та й роби. Мама була добрішою (З журналу).

2. без кого. Бути безпорадним, безініціативним, нерішучим і т. ін. Незабаром став я його [отамана] правицею, бо без мене не міг він кроку ступити (З. Тулуб).

[і] кро́ку не [могти́] ступи́ти (зроби́ти). 1. де. Не мати свободи дій (через переслідування, терор і т. ін.). Батько був дуже суворим. У нього вільно не ступиш кроку, все роби та й роби. Мама була добрішою (З журналу).

2. без кого. Бути безпорадним, безініціативним, нерішучим і т. ін. Незабаром став я його [отамана] правицею, бо без мене не міг він кроку ступити (З. Тулуб).

й не сказа́ти [слова́ми], перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що. Уживається для підкреслення високого ступеня ознаки або вияву чого-небудь. Вже давненько панночки приїжджі переносили, що який-то вже там лікар полковий хороший: і брови йому чорні, й уста рум’яні, і станом високий,— така вже краса, що й не сказати! (Марко Вовчок); Максим Бобровник любив ліси — і не сказати… (Ю. Збанацький). [й] сказа́ти не мо́жна (не могти́) [слова́ми]. На душі така пала туга, така печаль, що й сказати не можна! (П. Куліш); Вся біда якраз у тім, що сили не маю робити щось поза службовою працею. І так мені гірко, що й сказати не можу, бо все ж життя моє в літературі (М. Коцюбинський); Нарешті вона могла сказати бабці, що ніби… ніби чує щось під серцем. Радості бабці не можна словами сказати (Г. Хоткевич).

й не сказа́ти [слова́ми], перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що. Уживається для підкреслення високого ступеня ознаки або вияву чого-небудь. Вже давненько панночки приїжджі переносили, що який-то вже там лікар полковий хороший: і брови йому чорні, й уста рум’яні, і станом високий,— така вже краса, що й не сказати! (Марко Вовчок); Максим Бобровник любив ліси — і не сказати… (Ю. Збанацький). [й] сказа́ти не мо́жна (не могти́) [слова́ми]. На душі така пала туга, така печаль, що й сказати не можна! (П. Куліш); Вся біда якраз у тім, що сили не маю робити щось поза службовою працею. І так мені гірко, що й сказати не можу, бо все ж життя моє в літературі (М. Коцюбинський); Нарешті вона могла сказати бабці, що ніби… ніби чує щось під серцем. Радості бабці не можна словами сказати (Г. Хоткевич).

[і] кро́ку не [могти́] ступи́ти (зроби́ти). 1. де. Не мати свободи дій (через переслідування, терор і т. ін.). Батько був дуже суворим. У нього вільно не ступиш кроку, все роби та й роби. Мама була добрішою (З журналу).

2. без кого. Бути безпорадним, безініціативним, нерішучим і т. ін. Незабаром став я його [отамана] правицею, бо без мене не міг він кроку ступити (З. Тулуб).

[і] кро́ку не [могти́] ступи́ти (зроби́ти). 1. де. Не мати свободи дій (через переслідування, терор і т. ін.). Батько був дуже суворим. У нього вільно не ступиш кроку, все роби та й роби. Мама була добрішою (З журналу).

2. без кого. Бути безпорадним, безініціативним, нерішучим і т. ін. Незабаром став я його [отамана] правицею, бо без мене не міг він кроку ступити (З. Тулуб).

не могти́ відірва́ти оче́й від кого—чого. Пильно, з інтересом дивитися на кого-, що-небудь; милуватися кимсь, чимсь. І доки дівчина розмовляла з Герасимом, Ярема не міг відірвати від неї очей (П. Кочура); Не могла [Варвара] одірвати очей від гамірливої вулиці (В. Кучер).

не смі́ти (не могти́) диви́тися в о́чі кому. Відчувати перед кимсь велику гризоту, сором за яку-небудь провину. Перед панами мала [Зоня] упокорений вид, а тітці своїй не сміла в очі дивитись (Леся Українка); Його [Дороша] охопило почуття палючого сорому, і він довго не міг дивитися в очі людям (Григорій Тютюнник).

не могти́ [й] ха́ти перейти́. Бути дуже слабим, хворим, немічним. Годі, я не можу й хати перейти (Олександр Олесь).

не могти́ [й] ха́ти перейти́. Бути дуже слабим, хворим, немічним. Годі, я не можу й хати перейти (Олександр Олесь).

оди́н без о́дного дихну́ти не мо́жуть (не мо́же), жарт. Багато часу проводять разом; дружать, нерозлучні. А вже школа, навчання так зблизили хлопців, що стали вони, як то кажуть, нерозлийводою, дихнути один без одного не могли (І. Власенко).

й не сказа́ти [слова́ми], перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що. Уживається для підкреслення високого ступеня ознаки або вияву чого-небудь. Вже давненько панночки приїжджі переносили, що який-то вже там лікар полковий хороший: і брови йому чорні, й уста рум’яні, і станом високий,— така вже краса, що й не сказати! (Марко Вовчок); Максим Бобровник любив ліси — і не сказати… (Ю. Збанацький). [й] сказа́ти не мо́жна (не могти́) [слова́ми]. На душі така пала туга, така печаль, що й сказати не можна! (П. Куліш); Вся біда якраз у тім, що сили не маю робити щось поза службовою працею. І так мені гірко, що й сказати не можу, бо все ж життя моє в літературі (М. Коцюбинський); Нарешті вона могла сказати бабці, що ніби… ніби чує щось під серцем. Радості бабці не можна словами сказати (Г. Хоткевич).

й не сказа́ти [слова́ми], перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що. Уживається для підкреслення високого ступеня ознаки або вияву чого-небудь. Вже давненько панночки приїжджі переносили, що який-то вже там лікар полковий хороший: і брови йому чорні, й уста рум’яні, і станом високий,— така вже краса, що й не сказати! (Марко Вовчок); Максим Бобровник любив ліси — і не сказати… (Ю. Збанацький). [й] сказа́ти не мо́жна (не могти́) [слова́ми]. На душі така пала туга, така печаль, що й сказати не можна! (П. Куліш); Вся біда якраз у тім, що сили не маю робити щось поза службовою працею. І так мені гірко, що й сказати не можу, бо все ж життя моє в літературі (М. Коцюбинський); Нарешті вона могла сказати бабці, що ніби… ніби чує щось під серцем. Радості бабці не можна словами сказати (Г. Хоткевич).

хто б поду́мав (міг поду́мати). Уживається для вираження подиву, обурення і т. ін. з приводу чого-небудь несподіваного, непередбаченого тощо. — Де ж ти його [танкіста] бачив, татку? — Вгадай… І хто б подумав! В сараї у Тесленчихи… (О. Гончар); — За ката певно Яким… — кинула наче про себе Сусанна.— Яким.— Хто б міг подумати! Виняньчив нашого хлопця… Доря так його любить (М. Коцюбинський).