-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | ме́кати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | ме́каймо |
2 особа | ме́кай | ме́кайте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | ме́катиму | ме́катимемо, ме́катимем |
2 особа | ме́катимеш | ме́катимете |
3 особа | ме́катиме | ме́катимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | ме́каю | ме́каємо, ме́каєм |
2 особа | ме́каєш | ме́каєте |
3 особа | ме́кає | ме́кають |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
ме́каючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | ме́кав | ме́кали |
жін. р. | ме́кала |
сер. р. | ме́кало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
ме́кавши |
Словник синонімів
МЕ́КАТИ (кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці тощо); МЕКЕ́КАТИ, БЕГЕТА́ТИ діал.; БЕ́КАТИ, БЛЕ́ЯТИ діал. (перев. про овець); ПОМЕ́КУВАТИ розм. (раз у раз, стиха). - Док.: ме́кнути, проме́кати, меке́кнути, промеке́кати, бе́кнути. Вівці бекають, мекають, кахикають... (Панас Мирний); Мекає телятко в хлівці (А. Тесленко); Цап на цимбалах паличками І брязкотить, і дзенькотить, Трусне борідкою або хитне рогами, Мекече, бурмотить (Л. Глібов); А вони [вівці], біднятка, вже навіть не бегечуть, тільки зіб’ються в купку і чекають тихо своєї смерті (І. Франко); Біле ягнятко було заблукалося межи волів.. Блеяло, аж плакало (В. Стефаник); За нею сякався на цілу церкву старий дяк і помекував, пробуючи голос (М. Коцюбинський).