МЕЖУВА́ТИ (бути територіально суміжним; мати спільну межу, кордон), ГРАНИ́ЧИТИ, МЕЖУВА́ТИСЯ, ПРИМИКА́ТИ, ПРИЛЯГА́ТИ, ПРИГОРТА́ТИСЯрозм.,ПРИТИКА́ТИдіал. (міститися безпосередньо біля чогось); ПІДСТУПА́ТИ, НАСТУПА́ТИ, ПІДХО́ДИТИ, НАСУВА́ТИСЯ, ПІДПИРА́ТИрозм.,НАБІГА́ТИрозм.,ПРИСТУПА́ТИрозм. (про ліс, яри, гори і т. ін. - розміщуватися біля чогось); СУСІ́ДИТИ (бути розташованим поруч, поблизу). Степ межує з морем (Ю. Яновський); Поля його батька граничили з полями Василя (О. Кобилянська); Од самого берега Росі, на південь, де Канівський повіт межується з Звенигородським, починається такий рай, якого трудно знайти на Україні (І. Нечуй-Левицький); До будинку примикали господарськібудівлі (О. Гончар); У дворі, що прилягав до шляху, старий Поліщук.. порався коло воза (М. Олійник); Сула їх [Лубни] обіймає з одного боку... Пригорнулась одним берегом і простяглась далі луками... (Остап Вишня); До світлиці притикає скілька бічних кімнат (Леся Українка); З молодого хвойника, що підступав до дороги, тягнуло гіркуватим повітрям (П. Кочура); Тайга з усіх боків наступала на скелі й неглибокі ущелини (О. Донченко); Знизу й згори підходив до монастиря.. зелений ліс (П. Загребельний); Темні гори, увінчані густим лісом, насувались на село могутнім громаддям (О. Донченко); Море набухло, підпирало садиби нижнього яруса села (І. Ле); Набігає аж на кручі Зеленая нива (П. Усенко); Видно, як амфітеатр [гір] наближається до Дніпра, піднімається все вище і приступає до самого Дніпра (І. Нечуй-Левицький); З ними тут сусідила велика артіль заробітчан (О. Гончар).

ЧЕРГУВА́ТИСЯ (послідовно, по черзі змінюватися, замінятися одне одним), ПЕРЕМЕЖО́ВУВАТИСЯ, ПЕРЕМЕЖАТИСЯ, МЕЖУВА́ТИСЯ, ЧЕРГУВА́ТИрідше.Тяжкі сни, перериваючи сон, чергувалися з прикрими споминами (М. Коцюбинський); Жалість і внутрішня стримана посмішка перемежовувались на його обличчі (М. Стельмах); Напівзабуття перемежалося зі спалахами то гнівних, то скорботних думок (Я. Гримайло); На його загостреному знизу обличчі межуються і пошана до Мірошниченка, і якась інша, більш потайна думка (М. Стельмах); Чергують пори споконвіку, - весна і літо, осінь і зима (М. Терещенко).