-1-
іменник жіночого роду
(річка в Росії)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Межа́  
родовий Межі́  
давальний Межі́  
знахідний Межу́  
орудний Меже́ю  
місцевий на/у Межі́  
кличний Меже́*  
відмінок однина множина
називний межа́ ме́жі
родовий межі́ меж
давальний межі́ ме́жам
знахідний межу́ ме́жі
орудний меже́ю ме́жами
місцевий на/у межі́ на/у ме́жах
кличний ме́же* ме́жі*

Словник синонімів

КІНЕ́ЦЬ (останній момент чогось, що відбувається в часі, а також час, пов’язаний з цим моментом; завершення, закінчення чогось); РОЗВ’Я́ЗКА, ЕПІЛО́Гкнижн. (завершення чогось з певним результатом); КРАЙ (закінчення, припинення якоїсь дії, стану); МЕЖА́ (закінчення чогось); ФІНА́Л (закінчення, завершення якоїсь справи, події); ФІ́НІШ (заключна, вирішальна частина - перев. спортивних змагань); АМІ́НЬрозм. (закінчення перев. з трагічним наслідком); ШАБА́Шрозм. (перев. закінчення роботи). На селі чутно було звуки, що знаменують кінець дня (Г. Хоткевич); - Батько, не питаючи мене, дав панові Никодиму слово. Я обурилась, але обурення тільки прискорило розв’язку (П. Колесник); Двадцятий вік іде до епілогу (П. Дорошко); - Думаю-гадаю і не бачу краю своєї печалі (І. Нечуй-Левицький); Пафос досяг межі (І. Франко); Така урочиста розмова про одруження й такий несподіваний фінал! (І. Ле); - Подумати, скільки було жертв, скільки втрат, а наближаємось до фінішу сильнішими, ніж стартували (О. Гончар); Охрім косив, а день ішов на амінь (Л. Боровиковський); Сьогодні Андрій Іванович мусив покинути роботу раніше, ще задовго до шабашу (Ю. Смолич). - Пор. закі́нчення.
КОРДО́Н (межа, що розділяє території двох держав), РУБІ́Ж, МЕЖА́розм.; ЛІ́НІЯзаст. (перев. з укріпленнями). - Прямо на кордоні станьте, і щоб птиця не пролетіла! Чуєте? (О. Довженко); - Козаче, глянь: он віддалі Рубіж Московської землі (М. Бажан); Протікає цей Іпель десь там на півночі Угорщини на межі з Чехословаччиною (О. Гончар); Взятий до війська від ріллі, вислужив [Спориш] при лінії одним тягом дванадцять літ (І. Франко).
МЕЖА́ (лінія, смуга поділу якої-небудь території, поверхні тощо), ГРАНЬрозм.,ОБРУ́Бдіал.;ОБНІ́ЖОК, ОБМІ́ЖОКрозм.,СУ́ГОЛОВОКрозм.,МЕЖНИ́К[МІЖНИ́К]діал. (вузька неорана смуга між ланами, городами тощо, що часто є водночас і стежкою або шляхом). Леся йшла польовою межею вздовж просяного лану (В. Козаченко); В гранях Січі спить нерушно Кам’яна планина (Я. Щоголів); Скоро ми ввійшли в обруб міста (І. Франко); Дівчина сиділа на обніжку, на зеленій траві, та плела вінок (Панас Мирний); На обміжках, серед хлібів цвіли червоні маки (Ю. Збанацький); Стопудові каменюки серед поля, по суголовках, на межі лежать (М. Драй-Хмара); Ішов довготелесий Василь Король межником коло свого жита (В. Минко); Хариті не видно: мабуть, не шляхом, а навпростець, міжниками побігла (Б. Грінченко).
МЕЖА́ (допустима норма чогось дозволеного; останній, крайній ступінь чогось), ГРАНЬрозм.,ГРАНИ́ЦЯрозм.,ПРУГперев. із сл. останній розм.,РУБІ́Ж, ПОРІ́Г, РУБІКО́Нкнижн.Марія постійно себе переконувала, що вона вродлива, розумна, здібна, добре вихована, що вона при бажанні в будь-який момент може вийти заміж за людину шляхетного роду. Це завжди було найвищою межею пожадань представниць її соціального клану (М. Слабошпицький); Найміцніший сплав сталі має межу витривалості, критичну грань (С. Чорнобривець); З її чоловіком ми говорили чимало, все в границях гречності (І. Франко); Катеринині сльози, Катеринине горе - все ставало на тім останнім прузі, за котрим уже немає розради, немає прощення (Ю. Мушкетик); Поріг дитинства вона вже переступила, не дитина (І. Ле); На рубежі двох епох; Він став на якімсь рубіконі життя (І. Франко).
МЕ́ЖІ (розміри якоїсь діяльності, обмежені чим-небудь), РА́МКИ, О́БСЯГ, О́БШАРрозм.Межі впливу Шевченка на українську поезію визначити майже неможливо, бо відчувається він і понині (з журналу); Через непередбачену перерву в навчанні, яка тривала понад два тижні, викладачі не можуть укластися в рамки старої програми (П. Колесник); Думки її рвались поза обсяг щоденщини; вона бажала кращого, празникового життя (М. Коцюбинський); Так широко розуміючи завдання й обшар праці "Гарту".., ми виходили із розуміння конкретної обстановки (В. Еллан).

Словник фразеологізмів

вихо́дити / ви́йти за ра́мки (за ме́жі). 1. чого. Поширюватися поза чим-небудь. Гучна слава народного поета [Т. Г. Шевченка], його величезна популярність не тільки серед народу, а й серед передових кіл російської інтелігенції, популярність, що виходила вже далеко за межі країни, колола очі самодержавним сатрапам (Слово про Кобзаря); // Не обмежуватися чим-небудь. Підготовка випуску нової продукції виходить за рамки звичайної діяльності підприємства і вимагає додаткових затрат робочої сили і засобів виробництва (З газети); Промислові міністерства і відомства повинні вийти за рамки чисто адміністративних функцій і стати безпосередніми учасниками господарських процесів (З журналу). ви́хід за ра́мки. Творче застосування в опері мелодії народної пісні забезпечує вихід її за рамки етнографічно-побутових сцен (З журналу).

2. чого і без додатка. Перевершувати міру звичайного, прийнятого чи встановленого. — Крім того, сміх не повинен виходити за рамки (Є. Гуцало); Гордіюк розумів лиш одну форму відносин: низький уклін, підлесливу усмішку і виконання всіх, найдурніших навіть, велінь. Все, що виходило за ті межі, найменший опір приводив його до шалу (Г. Хоткевич); Серед статей, що з’явилися з нагоди виходу в світ празького “Кобзаря”, найґрунтовнішою була розвідка Е. Дюрана. Її значення виходить далеко за межі звичайного відгуку про твори українського поета (З журналу).

вихо́дити / ви́йти за ра́мки (за ме́жі). 1. чого. Поширюватися поза чим-небудь. Гучна слава народного поета [Т. Г. Шевченка], його величезна популярність не тільки серед народу, а й серед передових кіл російської інтелігенції, популярність, що виходила вже далеко за межі країни, колола очі самодержавним сатрапам (Слово про Кобзаря); // Не обмежуватися чим-небудь. Підготовка випуску нової продукції виходить за рамки звичайної діяльності підприємства і вимагає додаткових затрат робочої сили і засобів виробництва (З газети); Промислові міністерства і відомства повинні вийти за рамки чисто адміністративних функцій і стати безпосередніми учасниками господарських процесів (З журналу). ви́хід за ра́мки. Творче застосування в опері мелодії народної пісні забезпечує вихід її за рамки етнографічно-побутових сцен (З журналу).

2. чого і без додатка. Перевершувати міру звичайного, прийнятого чи встановленого. — Крім того, сміх не повинен виходити за рамки (Є. Гуцало); Гордіюк розумів лиш одну форму відносин: низький уклін, підлесливу усмішку і виконання всіх, найдурніших навіть, велінь. Все, що виходило за ті межі, найменший опір приводив його до шалу (Г. Хоткевич); Серед статей, що з’явилися з нагоди виходу в світ празького “Кобзаря”, найґрунтовнішою була розвідка Е. Дюрана. Її значення виходить далеко за межі звичайного відгуку про твори українського поета (З журналу).

на [тій] оста́нній межі́. Перед смертю. Молодий мрійник розлучився з життям під гуркіт і шал нашого протесту, хотів би я знати — яку музику сприйму я на тій останній межі? (Ю. Яновський).

на [тій] оста́нній межі́. Перед смертю. Молодий мрійник розлучився з життям під гуркіт і шал нашого протесту, хотів би я знати — яку музику сприйму я на тій останній межі? (Ю. Яновський).

оста́ння межа́. Кінець, край, крах і т. ін. чого-небудь То вже було в її [актриси] злеті останньою межею, після чого почався неминучий спад, а потім — творчий занепад. Відчайдушні намагання повернути втрачене, на жаль, не мали сили. В’янули врода, майстерність і талант (З газети).

перехо́дити / перейти́ межу́ (мі́ру, че́рез край і т. ін.). 1. Не відповідати допустимій нормі чого-небудь дозволеного. Його жарти й штукарство часом переходили через край і були трохи грубуваті й навіть вульгарні (І. Нечуй-Левицький).

2. Виявляти надмірність, втрачати почуття міри у чомусь. Офіцер збагнув, що перейшов межу потрібного такту в допиті (Г. Епік). перехопи́ти че́рез край. Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (З. Тулуб).

3. Виявлятися найвищою мірою; досягати найбільшої інтенсивності. Безсильна [шаманова] лють перейшла всякі межі. Він шмагав коня, щоб хоть [хоч] трохи вилити її з переповнених грудей (В. Гжицький).

переора́ти межу́ кому. Перешкодити кому-небудь у його справах. Чи я йому межу переорав! (Укр.. присл..); Тішиться з себе [хвалько], який то він здатний в Бога вродився: і пану догодив, і собі межі не переорав (Марко Вовчок).

перехо́дити / перейти́ межу́ (мі́ру, че́рез край і т. ін.). 1. Не відповідати допустимій нормі чого-небудь дозволеного. Його жарти й штукарство часом переходили через край і були трохи грубуваті й навіть вульгарні (І. Нечуй-Левицький).

2. Виявляти надмірність, втрачати почуття міри у чомусь. Офіцер збагнув, що перейшов межу потрібного такту в допиті (Г. Епік). перехопи́ти че́рез край. Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (З. Тулуб).

3. Виявлятися найвищою мірою; досягати найбільшої інтенсивності. Безсильна [шаманова] лють перейшла всякі межі. Він шмагав коня, щоб хоть [хоч] трохи вилити її з переповнених грудей (В. Гжицький).

прово́дити / прове́сти межу́ між ким—чим. Відокремлювати, розглядати як не рівноцінне, не рівнозначне за сутністю, значенням і т. ін. Я і сам знаю, що не можна провести межу між живим і мертвим; що не тільки жиють, а на життя мають таке саме право рослини і навіть камінь… (М. Коцюбинський).

прово́дити / прове́сти межу́ між ким—чим. Відокремлювати, розглядати як не рівноцінне, не рівнозначне за сутністю, значенням і т. ін. Я і сам знаю, що не можна провести межу між живим і мертвим; що не тільки жиють, а на життя мають таке саме право рослини і навіть камінь… (М. Коцюбинський).

торува́ти шлях (доро́гу). 1. кому, чому, для кого. Створювати сприятливі умови для кого-, чого-небудь; допомагати комусь. [Річард:] А все ж Голландія новому хисту торує шлях широкий (Леся Українка); — Чмихавки? А де ви були, коли ці чмихавки в Трансільванії понад хмарами гримали? Коли ми з в’юками до Бога дерлися крізь карколомне бескеття? Чи не ці чмихавки тоді вам шлях торували? (О. Гончар). торува́ти межу́. Чий вік минув за працею, як днина, Сліпим братам торуючи межу… Перед тими я стану на коліна. Героям тим подяку я зложу! (П. Грабовський).

2. зі сл. собі́. Домагатися певного становища, успіху в житті, у якомусь виді діяльності. Ця старша донька, панночка незвичайної вроди і так само незвичайної спритності, показалась понад сподівання здібною торувати собі шлях у житті (І. Франко).

-2-
іменник жіночого роду
* Але: дві, три, чотири межі́

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Межа́  
родовий Межі́  
давальний Межі́  
знахідний Межу́  
орудний Меже́ю  
місцевий на/у Межі́  
кличний Меже́*  
відмінок однина множина
називний межа́ ме́жі
родовий межі́ меж
давальний межі́ ме́жам
знахідний межу́ ме́жі
орудний меже́ю ме́жами
місцевий на/у межі́ на/у ме́жах
кличний ме́же* ме́жі*

Словник синонімів

КІНЕ́ЦЬ (останній момент чогось, що відбувається в часі, а також час, пов’язаний з цим моментом; завершення, закінчення чогось); РОЗВ’Я́ЗКА, ЕПІЛО́Гкнижн. (завершення чогось з певним результатом); КРАЙ (закінчення, припинення якоїсь дії, стану); МЕЖА́ (закінчення чогось); ФІНА́Л (закінчення, завершення якоїсь справи, події); ФІ́НІШ (заключна, вирішальна частина - перев. спортивних змагань); АМІ́НЬрозм. (закінчення перев. з трагічним наслідком); ШАБА́Шрозм. (перев. закінчення роботи). На селі чутно було звуки, що знаменують кінець дня (Г. Хоткевич); - Батько, не питаючи мене, дав панові Никодиму слово. Я обурилась, але обурення тільки прискорило розв’язку (П. Колесник); Двадцятий вік іде до епілогу (П. Дорошко); - Думаю-гадаю і не бачу краю своєї печалі (І. Нечуй-Левицький); Пафос досяг межі (І. Франко); Така урочиста розмова про одруження й такий несподіваний фінал! (І. Ле); - Подумати, скільки було жертв, скільки втрат, а наближаємось до фінішу сильнішими, ніж стартували (О. Гончар); Охрім косив, а день ішов на амінь (Л. Боровиковський); Сьогодні Андрій Іванович мусив покинути роботу раніше, ще задовго до шабашу (Ю. Смолич). - Пор. закі́нчення.
КОРДО́Н (межа, що розділяє території двох держав), РУБІ́Ж, МЕЖА́розм.; ЛІ́НІЯзаст. (перев. з укріпленнями). - Прямо на кордоні станьте, і щоб птиця не пролетіла! Чуєте? (О. Довженко); - Козаче, глянь: он віддалі Рубіж Московської землі (М. Бажан); Протікає цей Іпель десь там на півночі Угорщини на межі з Чехословаччиною (О. Гончар); Взятий до війська від ріллі, вислужив [Спориш] при лінії одним тягом дванадцять літ (І. Франко).
МЕЖА́ (лінія, смуга поділу якої-небудь території, поверхні тощо), ГРАНЬрозм.,ОБРУ́Бдіал.;ОБНІ́ЖОК, ОБМІ́ЖОКрозм.,СУ́ГОЛОВОКрозм.,МЕЖНИ́К[МІЖНИ́К]діал. (вузька неорана смуга між ланами, городами тощо, що часто є водночас і стежкою або шляхом). Леся йшла польовою межею вздовж просяного лану (В. Козаченко); В гранях Січі спить нерушно Кам’яна планина (Я. Щоголів); Скоро ми ввійшли в обруб міста (І. Франко); Дівчина сиділа на обніжку, на зеленій траві, та плела вінок (Панас Мирний); На обміжках, серед хлібів цвіли червоні маки (Ю. Збанацький); Стопудові каменюки серед поля, по суголовках, на межі лежать (М. Драй-Хмара); Ішов довготелесий Василь Король межником коло свого жита (В. Минко); Хариті не видно: мабуть, не шляхом, а навпростець, міжниками побігла (Б. Грінченко).
МЕЖА́ (допустима норма чогось дозволеного; останній, крайній ступінь чогось), ГРАНЬрозм.,ГРАНИ́ЦЯрозм.,ПРУГперев. із сл. останній розм.,РУБІ́Ж, ПОРІ́Г, РУБІКО́Нкнижн.Марія постійно себе переконувала, що вона вродлива, розумна, здібна, добре вихована, що вона при бажанні в будь-який момент може вийти заміж за людину шляхетного роду. Це завжди було найвищою межею пожадань представниць її соціального клану (М. Слабошпицький); Найміцніший сплав сталі має межу витривалості, критичну грань (С. Чорнобривець); З її чоловіком ми говорили чимало, все в границях гречності (І. Франко); Катеринині сльози, Катеринине горе - все ставало на тім останнім прузі, за котрим уже немає розради, немає прощення (Ю. Мушкетик); Поріг дитинства вона вже переступила, не дитина (І. Ле); На рубежі двох епох; Він став на якімсь рубіконі життя (І. Франко).
МЕ́ЖІ (розміри якоїсь діяльності, обмежені чим-небудь), РА́МКИ, О́БСЯГ, О́БШАРрозм.Межі впливу Шевченка на українську поезію визначити майже неможливо, бо відчувається він і понині (з журналу); Через непередбачену перерву в навчанні, яка тривала понад два тижні, викладачі не можуть укластися в рамки старої програми (П. Колесник); Думки її рвались поза обсяг щоденщини; вона бажала кращого, празникового життя (М. Коцюбинський); Так широко розуміючи завдання й обшар праці "Гарту".., ми виходили із розуміння конкретної обстановки (В. Еллан).

Словник фразеологізмів

вихо́дити / ви́йти за ра́мки (за ме́жі). 1. чого. Поширюватися поза чим-небудь. Гучна слава народного поета [Т. Г. Шевченка], його величезна популярність не тільки серед народу, а й серед передових кіл російської інтелігенції, популярність, що виходила вже далеко за межі країни, колола очі самодержавним сатрапам (Слово про Кобзаря); // Не обмежуватися чим-небудь. Підготовка випуску нової продукції виходить за рамки звичайної діяльності підприємства і вимагає додаткових затрат робочої сили і засобів виробництва (З газети); Промислові міністерства і відомства повинні вийти за рамки чисто адміністративних функцій і стати безпосередніми учасниками господарських процесів (З журналу). ви́хід за ра́мки. Творче застосування в опері мелодії народної пісні забезпечує вихід її за рамки етнографічно-побутових сцен (З журналу).

2. чого і без додатка. Перевершувати міру звичайного, прийнятого чи встановленого. — Крім того, сміх не повинен виходити за рамки (Є. Гуцало); Гордіюк розумів лиш одну форму відносин: низький уклін, підлесливу усмішку і виконання всіх, найдурніших навіть, велінь. Все, що виходило за ті межі, найменший опір приводив його до шалу (Г. Хоткевич); Серед статей, що з’явилися з нагоди виходу в світ празького “Кобзаря”, найґрунтовнішою була розвідка Е. Дюрана. Її значення виходить далеко за межі звичайного відгуку про твори українського поета (З журналу).

вихо́дити / ви́йти за ра́мки (за ме́жі). 1. чого. Поширюватися поза чим-небудь. Гучна слава народного поета [Т. Г. Шевченка], його величезна популярність не тільки серед народу, а й серед передових кіл російської інтелігенції, популярність, що виходила вже далеко за межі країни, колола очі самодержавним сатрапам (Слово про Кобзаря); // Не обмежуватися чим-небудь. Підготовка випуску нової продукції виходить за рамки звичайної діяльності підприємства і вимагає додаткових затрат робочої сили і засобів виробництва (З газети); Промислові міністерства і відомства повинні вийти за рамки чисто адміністративних функцій і стати безпосередніми учасниками господарських процесів (З журналу). ви́хід за ра́мки. Творче застосування в опері мелодії народної пісні забезпечує вихід її за рамки етнографічно-побутових сцен (З журналу).

2. чого і без додатка. Перевершувати міру звичайного, прийнятого чи встановленого. — Крім того, сміх не повинен виходити за рамки (Є. Гуцало); Гордіюк розумів лиш одну форму відносин: низький уклін, підлесливу усмішку і виконання всіх, найдурніших навіть, велінь. Все, що виходило за ті межі, найменший опір приводив його до шалу (Г. Хоткевич); Серед статей, що з’явилися з нагоди виходу в світ празького “Кобзаря”, найґрунтовнішою була розвідка Е. Дюрана. Її значення виходить далеко за межі звичайного відгуку про твори українського поета (З журналу).

на [тій] оста́нній межі́. Перед смертю. Молодий мрійник розлучився з життям під гуркіт і шал нашого протесту, хотів би я знати — яку музику сприйму я на тій останній межі? (Ю. Яновський).

на [тій] оста́нній межі́. Перед смертю. Молодий мрійник розлучився з життям під гуркіт і шал нашого протесту, хотів би я знати — яку музику сприйму я на тій останній межі? (Ю. Яновський).

оста́ння межа́. Кінець, край, крах і т. ін. чого-небудь То вже було в її [актриси] злеті останньою межею, після чого почався неминучий спад, а потім — творчий занепад. Відчайдушні намагання повернути втрачене, на жаль, не мали сили. В’янули врода, майстерність і талант (З газети).

перехо́дити / перейти́ межу́ (мі́ру, че́рез край і т. ін.). 1. Не відповідати допустимій нормі чого-небудь дозволеного. Його жарти й штукарство часом переходили через край і були трохи грубуваті й навіть вульгарні (І. Нечуй-Левицький).

2. Виявляти надмірність, втрачати почуття міри у чомусь. Офіцер збагнув, що перейшов межу потрібного такту в допиті (Г. Епік). перехопи́ти че́рез край. Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (З. Тулуб).

3. Виявлятися найвищою мірою; досягати найбільшої інтенсивності. Безсильна [шаманова] лють перейшла всякі межі. Він шмагав коня, щоб хоть [хоч] трохи вилити її з переповнених грудей (В. Гжицький).

переора́ти межу́ кому. Перешкодити кому-небудь у його справах. Чи я йому межу переорав! (Укр.. присл..); Тішиться з себе [хвалько], який то він здатний в Бога вродився: і пану догодив, і собі межі не переорав (Марко Вовчок).

перехо́дити / перейти́ межу́ (мі́ру, че́рез край і т. ін.). 1. Не відповідати допустимій нормі чого-небудь дозволеного. Його жарти й штукарство часом переходили через край і були трохи грубуваті й навіть вульгарні (І. Нечуй-Левицький).

2. Виявляти надмірність, втрачати почуття міри у чомусь. Офіцер збагнув, що перейшов межу потрібного такту в допиті (Г. Епік). перехопи́ти че́рез край. Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (З. Тулуб).

3. Виявлятися найвищою мірою; досягати найбільшої інтенсивності. Безсильна [шаманова] лють перейшла всякі межі. Він шмагав коня, щоб хоть [хоч] трохи вилити її з переповнених грудей (В. Гжицький).

прово́дити / прове́сти межу́ між ким—чим. Відокремлювати, розглядати як не рівноцінне, не рівнозначне за сутністю, значенням і т. ін. Я і сам знаю, що не можна провести межу між живим і мертвим; що не тільки жиють, а на життя мають таке саме право рослини і навіть камінь… (М. Коцюбинський).

прово́дити / прове́сти межу́ між ким—чим. Відокремлювати, розглядати як не рівноцінне, не рівнозначне за сутністю, значенням і т. ін. Я і сам знаю, що не можна провести межу між живим і мертвим; що не тільки жиють, а на життя мають таке саме право рослини і навіть камінь… (М. Коцюбинський).

торува́ти шлях (доро́гу). 1. кому, чому, для кого. Створювати сприятливі умови для кого-, чого-небудь; допомагати комусь. [Річард:] А все ж Голландія новому хисту торує шлях широкий (Леся Українка); — Чмихавки? А де ви були, коли ці чмихавки в Трансільванії понад хмарами гримали? Коли ми з в’юками до Бога дерлися крізь карколомне бескеття? Чи не ці чмихавки тоді вам шлях торували? (О. Гончар). торува́ти межу́. Чий вік минув за працею, як днина, Сліпим братам торуючи межу… Перед тими я стану на коліна. Героям тим подяку я зложу! (П. Грабовський).

2. зі сл. собі́. Домагатися певного становища, успіху в житті, у якомусь виді діяльності. Ця старша донька, панночка незвичайної вроди і так само незвичайної спритності, показалась понад сподівання здібною торувати собі шлях у житті (І. Франко).