ЛІ́КАР (особа з вищою медичною освітою, що лікує хворих), МЕ́ДИК, ДО́КТОРрозм.,ЕСКУЛА́Пжарт. заст.,ЛІЧЕ́ЦЬзаст.; ЦІЛИ́ТЕЛЬкнижн. уроч., ЗЦІЛИ́ТЕЛЬкнижн. уроч. (той, хто зціляє, виліковує); КОНОВА́Лзневажл. (поганий лікар). Йосипа Осокіна знали в Дніпропетровську як чесного лікаря, який завжди подасть безкорисливу допомогу (Д. Ткач); Лікар Яким’юк згадує академіка Яворницького як людину, що збагатила його духовно, допомогла стати справжнім медиком (М. Шаповал); Христина послала за доктором. Прийшов доктор і ледве одходив її (І. Нечуй-Левицький); Трапилось так, що його виписував той самий ескулап, який і приймав на лікування (Ю. Збанацький); Дід-лічець уже зановоперев’язав рани, приклав до них зілля (А. Хижняк); У багатьох завмирало серце, коли ступали до кабінету знаменитого цілителя (В. Большак); Вона [смола мумійо] була відома Арістотелю, нею користувалися східні зцілителі (з журналу); - Ти, Левку, - каже дружина, - коли в тебе ядуха, до дохторів не ходи - всі вони коновали (І. Драч).