-1-
іменник жіночого роду
(маска; потвора)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний машкара́ машка́ри
родовий машкари́ машка́р
давальний машкарі́ машка́рам
знахідний машкару́ машка́ри
орудний машкаро́ю машка́рами
місцевий на/у машкарі́ на/у машка́рах
кличний машка́ро* машка́ри*

Словник синонімів

ЛИЧИ́НА (удавана зовнішність людини), МА́СКАчого,МАШКАРА́. Рік служби у почтах Потоцького навчив його носити личину (З. Тулуб); Він знову натягнув на обличчя маску серйозності й стривоженості і вийшов з роздягальні (В. Собко); [Надія:] Пригадайте, як ви, відкинувши машкару набік, жбурляли в нього брудом! (О. Левада).
МА́СКА (заслона для обличчя людини), МАШКАРА́. При тьмяному світлі зірок все ж було добре видно маски, що їх наділи ці невідомі озброєні люди (А. Шиян); У Яковцеву хату, як стемніло, ввійшло кілька чоловік у машкарах, постріляли та поранили суддів.. і визволили пов’язаних і напівзамучених підсудних (М. Рильський).
ПОТВО́РА (бридка, негарна зовні людина, що має фізичні вади, непропорційну будову тіла, обличчя тощо; уживається також як лайка), ПОЧВА́РА, ВИ́РОДОК, МАШКАРА́розм.,ШЕРЕ́ПАрозм.,ПОТОРО́ЧАрозм., ОПУ́ДАЛОзневажл.,МА́ВПАзневажл.,МАЦАПУ́РАзневажл.,ЧУПЕРА́ДЛОзневажл.,СТРАШКО́зневажл.Йшов він повз страшних потвор у лахміттях, у виразках, з незрячими очима (О. Іваненко); [Темничний вартовий:] Се знов оцей скажений?Ти будеш тихо?Проклята почваро! (Леся Українка); Колись був пишний, як повний місяць, а тепер став якимсь виродком (І. Нечуй-Левицький); З себе був [прохожий] така машкара, що якби змалювати, то чи й повірив би хто, щоб на світі могла бути така людина; лиця шрамоваті, на однім оці більмо (А. Свидницький); [Печариця:] Лиха година тебе б взяла, бісову шерепу!І чорт тебе нагнав сюди, гаспидська дочко! (Панас Мирний); - Подивися, якою поторочею зробила вона [швачка] мене: тут висить, у грудях перетягла... (Л. Яновська); Увійшло якесь опудало. На голову насунув кобеняк, тілько очі видно, а сам у широкій семрязі; на спині чималий горб (П. Куліш); Глянув я на Дрімайла та й зареготавсь на всю хату. Такої мавпи я ще зроду не бачив. Коли гляну на себе в дзеркало, а з мене вийшла ще краща мавпа (І. Нечуй-Левицький); [Марк:] Хіба ж така мацапура, як я, може подобатися прекрасним паннам? (Я. Мамонтов); - Давайте я вам зроблю модну зачіску!І хоч як я протестувала і відкручувалась, майже насильно взяла [панна Мося] мене в свої руки і таки зробила з мене якесь модне чуперадло (Ірина Вільде).

Словник фразеологізмів

зрива́ти / зірва́ти ма́ску (машкару́) з кого—чого і без додатка. Викривати кого-небудь, показуючи його справжню сутність, істинні наміри і т. ін. Мирний по-щедрінському зриває маску з українських дерунових і разуваєвих (З журналу); Князь [в поемі Шевченка “Княжна”] вважається в поміщицьких колах лібералом, але поет зриває цю машкару (З газети). зрива́ти ма́ску і перу́ку. Біда навчить, кому подати руку І від кого прийняти сіль і хліб. З брехні зривати маску і перуку (Д. Павличко).

зрива́ти / зірва́ти ма́ску (машкару́) з кого—чого і без додатка. Викривати кого-небудь, показуючи його справжню сутність, істинні наміри і т. ін. Мирний по-щедрінському зриває маску з українських дерунових і разуваєвих (З журналу); Князь [в поемі Шевченка “Княжна”] вважається в поміщицьких колах лібералом, але поет зриває цю машкару (З газети). зрива́ти ма́ску і перу́ку. Біда навчить, кому подати руку І від кого прийняти сіль і хліб. З брехні зривати маску і перуку (Д. Павличко).