РІ́ДНИЙ (в якому хтось народився, виріс тощо), РОДИ́МИЙрозм., РОДИ́ННИЙдіал., ПИТО́МИЙзаст., ПИТИ́МИЙзаст.; БА́ТЬКІВСЬКИЙ, О́ТЧИЙзаст. (де знаходиться домівка батьків); МАТЕРИ́НСЬКИЙ (де знаходиться домівка матері). І знов бачу тебе, мій рідний краю! (І. Нечуй-Левицький); Скоро Ростоки. Маріка лагодиться вже злізати, бо то її родиме село (Г. Хоткевич); Яким усе ще не міг допитатися до свого родинного села (О. Ковінька); - Гіп-гіп! - всі кричать солдати на палубі корабля, Узрівши зубчастий Тауер, узрівши місця питомі (М. Бажан); Не вмирав дідусь той, хоч і нудив світом, бо судила доля, що умре тоді лиш, коли край питимий він побачить вільним, дужим та щасливим (Дніпрова Чайка); Хто з нас батьківську країну Проміняє на чужу? (П. Грабовський); Лечу стежками поміж ниви отчі, Де кров’ю сонця збризкана трава (Д. Павличко).