-1-
іменник жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ма́ска ма́ски
родовий ма́ски ма́сок
давальний ма́сці ма́скам
знахідний ма́ску ма́ски
орудний ма́скою ма́сками
місцевий на/у ма́сці на/у ма́сках
кличний ма́ско* ма́ски*

Словник синонімів

ЛИЧИ́НА (удавана зовнішність людини), МА́СКАчого,МАШКАРА́. Рік служби у почтах Потоцького навчив його носити личину (З. Тулуб); Він знову натягнув на обличчя маску серйозності й стривоженості і вийшов з роздягальні (В. Собко); [Надія:] Пригадайте, як ви, відкинувши машкару набік, жбурляли в нього брудом! (О. Левада).
МА́СКА (заслона для обличчя людини), МАШКАРА́. При тьмяному світлі зірок все ж було добре видно маски, що їх наділи ці невідомі озброєні люди (А. Шиян); У Яковцеву хату, як стемніло, ввійшло кілька чоловік у машкарах, постріляли та поранили суддів.. і визволили пов’язаних і напівзамучених підсудних (М. Рильський).

Словник фразеологізмів

зрива́ти / зірва́ти ма́ску (машкару́) з кого—чого і без додатка. Викривати кого-небудь, показуючи його справжню сутність, істинні наміри і т. ін. Мирний по-щедрінському зриває маску з українських дерунових і разуваєвих (З журналу); Князь [в поемі Шевченка “Княжна”] вважається в поміщицьких колах лібералом, але поет зриває цю машкару (З газети). зрива́ти ма́ску і перу́ку. Біда навчить, кому подати руку І від кого прийняти сіль і хліб. З брехні зривати маску і перуку (Д. Павличко).

зрива́ти / зірва́ти ма́ску (машкару́) з кого—чого і без додатка. Викривати кого-небудь, показуючи його справжню сутність, істинні наміри і т. ін. Мирний по-щедрінському зриває маску з українських дерунових і разуваєвих (З журналу); Князь [в поемі Шевченка “Княжна”] вважається в поміщицьких колах лібералом, але поет зриває цю машкару (З газети). зрива́ти ма́ску і перу́ку. Біда навчить, кому подати руку І від кого прийняти сіль і хліб. З брехні зривати маску і перуку (Д. Павличко).

зрива́ти / зірва́ти ма́ску (машкару́) з кого—чого і без додатка. Викривати кого-небудь, показуючи його справжню сутність, істинні наміри і т. ін. Мирний по-щедрінському зриває маску з українських дерунових і разуваєвих (З журналу); Князь [в поемі Шевченка “Княжна”] вважається в поміщицьких колах лібералом, але поет зриває цю машкару (З газети). зрива́ти ма́ску і перу́ку. Біда навчить, кому подати руку І від кого прийняти сіль і хліб. З брехні зривати маску і перуку (Д. Павличко).

носи́ти ма́ску (личи́ну). 1. Приховувати свої справжні думки, наміри, свою справжню сутність. Рік служби у почтах Потоцького навчив його носити личину (З. Тулуб); Завше носити маску, завше себе загнуздувати — та хіба ж то мислиме? (Г. Хоткевич).

2. чого, яку. Виступати в певній ролі. Конфлікт ускладнюється тим, що Маркові вдається тривалий час носити маску “добропорядної” людини (З журналу).

скида́ти / ски́нути [з се́бе] ма́ску. Показувати, виявляти свою справжню сутність; переставати прикидатися ким-небудь або яким-небудь. Обставини примусили його скинути з себе маску, і всі побачили його справжнє обличчя, яке він приховував довгі роки, прикидаючися добрим і благородним (З газети).

скида́ти / ски́нути [з се́бе] ма́ску. Показувати, виявляти свою справжню сутність; переставати прикидатися ким-небудь або яким-небудь. Обставини примусили його скинути з себе маску, і всі побачили його справжнє обличчя, яке він приховував довгі роки, прикидаючися добрим і благородним (З газети).

скида́ти / ски́нути [з се́бе] ма́ску. Показувати, виявляти свою справжню сутність; переставати прикидатися ким-небудь або яким-небудь. Обставини примусили його скинути з себе маску, і всі побачили його справжнє обличчя, яке він приховував довгі роки, прикидаючися добрим і благородним (З газети).

скида́ти / ски́нути [з се́бе] ма́ску. Показувати, виявляти свою справжню сутність; переставати прикидатися ким-небудь або яким-небудь. Обставини примусили його скинути з себе маску, і всі побачили його справжнє обличчя, яке він приховував довгі роки, прикидаючися добрим і благородним (З газети).