-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний марнотра́тець марнотра́тці
родовий марнотра́тця марнотра́тців
давальний марнотра́тцеві, марнотра́тцю марнотра́тцям
знахідний марнотра́тця марнотра́тців
орудний марнотра́тцем марнотра́тцями
місцевий на/у марнотра́тцеві, марнотра́тці, марнотра́тцю на/у марнотра́тцях
кличний марнотра́тцю марнотра́тці

Словник синонімів

МАРНОТРА́ТНИК (той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо), МАРНОТРА́Т, МАРНОТРА́ТЕЦЬ, РОЗТРИ́НЬКУВАЧрозм.- Молодим парубком ти був п’яниця, забіяка і марнотратник (І. Франко); Ані копійки без пуття! Не марнотрат я, не пияка (О. Олесь); [Гурт левітів:] Ми тепер, як діти марнотратця, покутуєм безвинно батьків довг (Леся Українка); А рідний син, марнотратець молодості своєї і талантів, розтринькувач щирого золота, він і вухом не вів (І. Волошин).