-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний марнотра́т марнотра́ти
родовий марнотра́та марнотра́тів
давальний марнотра́тові, марнотра́ту марнотра́там
знахідний марнотра́та марнотра́тів
орудний марнотра́том марнотра́тами
місцевий на/у марнотра́тові, марнотра́ті на/у марнотра́тах
кличний марнотра́те марнотра́ти

Словник синонімів

МАРНОТРА́ТНИК (той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо), МАРНОТРА́Т, МАРНОТРА́ТЕЦЬ, РОЗТРИ́НЬКУВАЧрозм.- Молодим парубком ти був п’яниця, забіяка і марнотратник (І. Франко); Ані копійки без пуття! Не марнотрат я, не пияка (О. Олесь); [Гурт левітів:] Ми тепер, як діти марнотратця, покутуєм безвинно батьків довг (Леся Українка); А рідний син, марнотратець молодості своєї і талантів, розтринькувач щирого золота, він і вухом не вів (І. Волошин).