марнований 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний марно́ваний марно́вана марно́ване марно́вані
родовий марно́ваного марно́ваної марно́ваного марно́ваних
давальний марно́ваному марно́ваній марно́ваному марно́ваним
знахідний марно́ваний марно́вану марно́ване марно́вані
орудний марно́ваним марно́ваною марно́ваним марно́ваними
місцевий на/у марно́ваному, марно́ванім на/у марно́ваній на/у марно́ваному, марно́ванім на/у марно́ваних