ВИДІ́ННЯ (образ, що постає в свідомості, уяві, а також у сні), МА́РЕВО, ПРИМА́РА, ВИ́ДИВОкнижн.,ФАНТАСМАГО́РІЯкнижн., ДИВОВИ́ДДЯрідко;КОШМА́Р (про важке, страшне видіння). Докія скоріше прогнала тривожні марева й видіння, увійшла за чоловіком до хати (М. Стельмах); Сни та примари ніколи не бувають і не можуть бути.. об’єктивно-розсудними, діалектично-логічними (Леся Українка); Килина майже проснулась, та було їй так шкода розлучатися з солодким видивом (Є. Гуцало); Розплившися, пливуть в його уяві хворій Червоні ліхтарі зашарених облич; Підносяться шляхетні шпаги свіч; Рушає карнавал нічних фантасмагорій (М. Бажан); [Олеся:] О, знов!.. Спів це чи дивовиддя?.. Не чуть! (М. Кропивницький); Ночами його душили кошмари (І. Микитенко).

МА́РЕВО (зорове явище в атмосфері, при якому біля горизонту з’являються уявні зображення наземних предметів або ділянок неба), МІРА́Ж, МРЕ́ВОдіал.,МЕ́ВОдіал.;ФАТА-МОРГА́НА (таке явище, при якому зображення наземних предметів - озер, гір, дерев тощо, які лежать за горизонтом, здебільшого спотворюються та швидко змінюються). Напитися б ото, прохолодитись, Поринути б у ті студені хвилі! Дарма! Ви наближаєтесь - нічого Немає: бурий степ і сірий пил... То, кажуть люди, марево, міраж, фата-морґана, - як там ще говорять? (М. Рильський); І всі ці видива й прозорі мева Розтанули і розійшлись, як мла, Коли блакить холодна вереснева В багрових стягах вільно попливла (Л. Первомайський).

МЛА[ІМЛА́] (прозорі випари, рух яких ледве помітний; легкий туман, який огортає що-небудь), МА́РЕВО, ЮГА́, СЕРПА́НОК, КУРИ́ЩЕрозм.Тяжко було йти по грязюці, в холодній млі, несучи клунки (М. Грушевський); З копички дівчині видно, як сонце накинуло сітку марева на Синяву (М. Стельмах); Понад озером закурилася легенька синяста юга (Дніпрова Чайка); Східний край неба вже побілів і пойнявся рожевим серпанком (М. Старицький); А там знизу, з лук Пслових, білим курищем здіймається туман (Панас Мирний).