манірний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний мані́рний мані́рна мані́рне мані́рні
родовий мані́рного мані́рної мані́рного мані́рних
давальний мані́рному мані́рній мані́рному мані́рним
знахідний мані́рний, мані́рного мані́рну мані́рне мані́рні, мані́рних
орудний мані́рним мані́рною мані́рним мані́рними
місцевий на/у мані́рному, мані́рнім на/у мані́рній на/у мані́рному, мані́рнім на/у мані́рних

Словник синонімів

МАНІ́РНИЙ (позбавлений простоти й природності), РОЗМАНІ́ЖЕНИЙрозм.,ЖАНТИ́ЛЬНИЙрозм., заст.- Ходичин син - кращий за цього манірного франта Криштофа (З. Тулуб); Надто вже він був прилизаний та випрасуваний, а хлопцям, на мою думку, не личить підроблятись під розманіжених та розбещених панків (В. Речмедін); Замахнувшись мітлою, обізвав [двірник] жантильну покоївку "у, стервоза" (Ю. Смолич).