манір 1 значень

-1-
іменник чоловічого роду, істота
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний мані́р мані́ри
родовий мані́ра мані́рів
давальний мані́рові, мані́ру мані́рам
знахідний мані́ра мані́рів
орудний мані́ром мані́рами
місцевий на/у мані́рові, мані́рі на/у мані́рах
кличний мані́ре мані́ри

Словник синонімів

СПО́СІБ (спеціальна дія або система дій, яка дає можливість зробити, здійснити що-небудь), ЗА́СІБ, ПРИЙО́М, ЛАД з прийм. на та означ., ЧИНв оруд. в. з означ., РОБв оруд. в. з означ.,ЗРАЗОК, КШТАЛТ, НА́ПАД розм., МО́ДУСкнижн. ПОЧЕРК, МАНЕРА[МАНІ́РАзаст.], МАНІ́Ррозм., ПО́БИТв оруд. в. з означ., розм., ФАСО́Н розм., ХВА́ТКАрозм., МАНО́РІЯ заст., ЯРМІС діал. (звичка діяти певним чином). - Нібито не велика штука дерев’яну ложку зробити, а все-таки треба мати свої способи, знатися на матерії (І. Франко); Я вступив до нього [комерційного інституту] лише тому, що мій атестат не давав мені права для вступу до інших вищих учбових закладів. Це був засіб здобути вищу освіту взагалі (О. Довженко); Різні прийоми і особливості були у наших рибалок. Дехто, приміром, любив міняти місця і присусіджуватись до чужих принад (М. Рильський); Його [командувача] голова на всі лади варіювала план загального наступу (Ю. Яновський); Я слухаю промову і одночасно думаю - яким чином тут опинився батько? (Л. Смілянський); - Додому?! То яким робом? - ще голосніше і недовірливо крикнув фурман. - Поки пішки (М. Стельмах); - Ви всіма нападами [плаваєте]? А нуте ще по-жіночому! (Панас Мирний); Ці переклади ["Слова о полку Ігоревім" Шашкевича, Максимовича, Руданського, Федьковича, Панаса Мирного] писані в різних манерах (М. Рильський); Тож краще, мабуть, буде повестись перед комісією на вже випробуваний манір - покірненьким телятком, ангелочком (О. Гончар); Хитрить лукавая Ютурна, Яким би побитом їй Турна Спасти од смертного ножа (І. Котляревський); Демид, дуже зацікавившись цим гарненьким дівчам, прибрав інший ярміс і став поводитись так, мов зовсім її не поміча (Б. Грінченко).
СТИЛЬ (сукупність прийомів, особливостей, поведінки, характерних для якогось автора; зовнішні прийоми чийогось виконання, характерна особливість), ПО́ЧЕРК, МАНЕ́РА, ТОН, ШТИЛЬзаст., МАНІ́РА заст.Він [лист] був писаний трохи старим квітистим стилем, з алегоріями й довгими виробленими періодами (М. Коцюбинський); Стиль керівництва;Творчий почерк; Йому подобається її манера розмовляти з людьми, з якими вона тримається аж ніби суворо, без лестощів (О. Гончар); Режисер.. була актриса московського театру і зараз же взяла столичний тон (Ю. Смолич); Попівни.. стараються якнайдосконаліше наслідувати шляхецькі маніри (Г. Хоткевич).

Словник фразеологізмів

на мані́р. 1. чого. Подібно до чого-небудь; так, як щось, як у чомусь. Перед репродуктором стоїть кумова мама (сімдесят три їй), підібгала спідничку на манір трусиків, держиться за стільця і підскакує: — Раз-два-три (Остап Вишня); — Узяв та й помер! На манір тої пісні: Ой мій милий умер, умер, А в коморі дуду запер… (Остап Вишня).

2. кого, чий. За певним зразком або наслідуючи кого-небудь; так, як хтось. Сам він [учитель] прямий, як дошка, був і підстригав свою борідку на манір Ісуса (П. Тичина); Мартин засвистів на манір маленької пташки волосянки (П. Панч); Зачіску вона носила майже на хлоп’ячий манір (О. Гуреїв).

на оди́н мані́р. 1. перев. з дієсл. За тим самим зразком; однаково. Формений одяг шили на один манір (З журналу).

2. Дуже схожі між собою; однакові. Будинки світлі, багатоповерхові, хоча всі, як близнюки, на один манір (О. Гончар).

на свій мані́р, з дієсл. Відповідно до своїх уподобань; по-своєму. — Гарні в тебе коси, Нонно. Та ще ти їх якось заплітаєш на свій, на особливий манір (О. Гончар).

на таки́й мані́р, з дієсл. Таким способом; так. — Дай мені, батю, в зуби. Це він на такий манір просить у батька закурити (О. Гончар).