ГОДИ́ТИкому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИкому,ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯкому і без додатка, діал.,ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯкому і без додатка, діал.;ПОТРАФЛЯ́ТИкому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИкому, розм. (задовольняти чиїсь смаки, вимоги); ПРИСЛУГО́ВУВАТИкому, ПРИСЛУ́ЖУВАТИкому,ПРИСЛУ́ГУВАТИкому,ПРИСЛУ́ЖУВАТИСЯкому і без додатка,УПАДА́ТИбіля (коло) кого,ОБВИВА́ТИСЯбіля (коло, навколо) кого, рідше, УВИВА́ТИСЯ[ВВИВА́ТИСЯ]біля (коло, навколо) кого, розм., ТУПЦЮВА́ТИбіля (коло) кого, розм.,ТУ́ПЦЯТИбіля (коло) кого, розм.,НАДСКА́КУВАТИбіля (коло) кого, розм.,ЗАСКА́КУВАТИбіля (коло) кого, діал. (улесливо запобігаючи перед ким-небудь, задовольняти всі бажання, примхи); ВОЗИ́ТИСЯз ким, розм., НОСИ́ТИСЯз ким, розм., ПА́НЬКАТИСЯз ким., розм., ЦЯ́ЦЬКАТИСЯз< ким, розм.,МАНІ́ЖИТИСЯз ким, розм.,ПА́НЬКАТИколо кого, кому, заст. (потурати всім примхам). - Док.: догоди́ти, угоди́ти[вгоди́ти], приподо́битися, потра́фити, потра́пити, прислужи́ти, прислужи́тися. Трохи ніяково було йому за свою запобігливість.., але, зрештою, така красуня перед вами, хіба ж не варта вона того, щоб за нею упадати, годити їй в усьому (О. Гончар); Так він коло його впадає, так йому догоджає, що вже далі й нікуди (Б. Грінченко); Палив [Юрішко] панам груби, прислужувався, приподоблювався, не одно витерпів (Г. Хоткевич); Знав Агапіт, що християнство.. виникло, щоб потрафляти й догоджати старим, знищеним, знесиленим людям (П. Загребельний); [Бруклі:] Тії пані завжди химерують, усе їм не потрапиш (Леся Українка); Насипає [Віталик] з банки перед Тонею мідій.., сам їх розлущує і подає дівчині, подає трохи аж недбало, щоб вона не зазналась, не подумала, що він так уже біля неї упадає та прислуговує (О. Гончар); Батько, як хміль коло верби, коло неї обвивався (Грицько Григоренко); Тітка Ястшембського увивалась коло панни Броніслави з усієї сили (І. Нечуй-Левицький); Край стола сидить Мотря.., а муженько мій зазирає їй у вічі, розважає її, роздебенює, тупцює коло неї (А. Кримський); - Це вони так тупцяють коло нас, щоб залучити жениха для своєї Ваті(І. Нечуй-Левицький); Коли мав [Онуфрій] у себе гостем когось із панського дому, надскакував коло нього.., раз по раз промовляючи: - Прошу їсти (О. Кобилянська); Він заскакував коло Бориса, запрошував його кілька разів до себе додому, хоч в душі погорджував ним (І. Франко); Малі діти возилися з нею без кінця, робили їй ляльок, вирізали з паперу квіти (О. Іваненко); - Спасибі, що хати не мина [становий]. - Ще б не минав, як ви з ним отак носитесь та годите йому, неначе тій болячці! (Панас Мирний); Вони годили Грицаєві, як болячці, й мусили кидати роботу та панькатися з дідом (І. Нечуй-Левицький); Посадовить [Левко] їїна санки, тільки не біля себе, а на самім задку, - з їхнім братом не дуже треба маніжитися, а то ціни собі не складуть (М. Стельмах); Так будем панькати всі коло нього, Що справді здасться сам собі він паном (П. Куліш). - Пор. підлабу́знюватися.

МАНІ́РИТИСЯ (поводитися неприродно), МАНІ́ЖИТИСЯ, ПИША́ТИСЯ. Його хазяйка мила Сипучої картоплі наварила, Та дещиця і в нас у рюкзаках була, Тож, не манірячись, ми сіли до стола (М. Рильський); [Кряж:] Час потрібний... Сам знаєш, дівчина. Трохи маніжиться, трохи соромиться... (М. Зарудний); Пишається, як попівна в гостях (М. Номис).