-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив маневрува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   маневру́ймо
2 особа маневру́й маневру́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа маневрува́тиму маневрува́тимемо, маневрува́тимем
2 особа маневрува́тимеш маневрува́тимете
3 особа маневрува́тиме маневрува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа маневру́ю маневру́ємо, маневру́єм
2 особа маневру́єш маневру́єте
3 особа маневру́є маневру́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
маневру́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. маневрува́в маневрува́ли
жін. р. маневрува́ла
сер. р. маневрува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
маневрува́вши

Словник синонімів

ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі, здійснювати щось ухильним способом, нерідко обманним шляхом), ХИТРИ́ТИ, ЛУКА́ВИТИ, КРУТИ́ТИрозм., ВИХЛЯ́ТИрозм., МАНЕВРУВА́ТИрозм., КОМБІНУВА́ТИрозм., КРУТИ́ТИ ХВОСТО́Мрозм., ЛИСИЧИТИрозм., ПОЛІТИКУВА́ТИдіал. - Док.: схитрува́ти, схитри́ти, злука́вити. Наполеон хитрував, але не міг приховати, що посилено готується до війни (П. Кочура); Він явно хитрив, цей дебелий, зарослий рудою щетиною дядько (Ю. Бедзик); Бронко не певний, чи та хитра дівчина не лукавить з ним (Ірина Вільде); - Нащо крутити, Іване Семеновичу? Чи не ви ж ото випитуєте його щоденно про мої досліди? (Ю. Яновський); Вихляв штабс-капітан чи говорив щиро, - трудно було зрозуміти (С. Добровольський); Антон Таран не довів, що Петро не винуватий, і щось надто маневрував (П. Автомонов); Задобрював, комбінував, підмазував - весь світ його тоді до цього звівся (О. Гончар); [Зінька:] Навіщо б я мала ховати очі та лисичити? Не зволікайся краще, а кажи прямо: Зінько, ти мені обридла! (М. Кропивницький); - Ми розуміємося добре, мій сину, і не потребуємо між собою політикувати (О. Кобилянська).