мандрівний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний мандрі́вни́й мандрі́вна́ мандрі́вне́ мандрі́вні́
родовий мандрі́вно́го мандрі́вно́ї мандрі́вно́го мандрі́вни́х
давальний мандрі́вно́му мандрі́вні́й мандрі́вно́му мандрі́вни́м
знахідний мандрі́вни́й, мандрі́вно́го мандрі́вну́ мандрі́вне́ мандрі́вні́, мандрі́вни́х
орудний мандрі́вни́м мандрі́вно́ю мандрі́вни́м мандрі́вни́ми
місцевий на/у мандрі́вно́му, мандрі́вні́м на/у мандрі́вні́й на/у мандрі́вно́му, мандрі́вні́м на/у мандрі́вни́х

Словник синонімів

БРОДЯ́ЧИЙ (про спосіб життя - пов’язаний з частими переїздами з місця на місце), БЕЗДО́МНИЙ, МАНДРІ́ВНИ́Й, КОЧОВИ́Йрозм.,ЦИГА́НСЬКИЙжарт.,БІВУА́ЧНИЙ[БІВА́ЧНИЙ]рідше,БУРЛА́ЦЬКИЙзаст., розм.Пробийголови та пропийдуші, звиклі до крові, до бездомного розбійницького життя! (О. Гончар); Промайнули Юнацькі весни мандрівні (П. Воронько); В тім протязі часу бували довші перерви, та всі листи від 1877 до 1881 р. пропали в тривожних роках мого кочового життя (І. Франко); Поки що ніяких сутичок з ворогом не було, і козакам набридло одноманітне бівуачне життя (С. Добровольський); - Мені вже трохи обридло бурлацьке та циганське життя та блуканина (І. Нечуй-Левицький).
МАНДРІ́ВНИ́Й (який мандрує), МАНДРО́ВАНИЙзаст.,СТРА́ННИЙ[СТРА́ННІЙ]заст.,ВАНДРІ́ВНИ́Йдіал.;БРОДЯ́ЧИЙ, ХОДЯ́ЧИЙрозм. (який живе не на одному місці, схильний бродити). Мандрівний музика, він об’їздив майже всю країну (Л. Дмитерко); І от він, мандрований син, по довгій розлуці знову вдома (Я. Качура); - Добридень.., люди странні! Відкіля Бог несе? (Д. Мордовець); То шлях непевний, - всякий люд бродячий, усяке розбишацтво там буває (Леся Українка); Ставили цей мур брати Браніцькі, щоб звити торговельне кубло для своїх улюблених крамарів та ходячих банкірів (І. Нечуй-Левицький).