мандрований 1 значення

-1-
прикметник
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний мандро́ваний мандро́вана мандро́ване мандро́вані
родовий мандро́ваного мандро́ваної мандро́ваного мандро́ваних
давальний мандро́ваному мандро́ваній мандро́ваному мандро́ваним
знахідний мандро́ваний мандро́вану мандро́ване мандро́вані
орудний мандро́ваним мандро́ваною мандро́ваним мандро́ваними
місцевий на/у мандро́ваному, мандро́ванім на/у мандро́ваній на/у мандро́ваному, мандро́ванім на/у мандро́ваних

Словник синонімів

МАНДРІ́ВНИ́Й (який мандрує), МАНДРО́ВАНИЙзаст.,СТРА́ННИЙ[СТРА́ННІЙ]заст.,ВАНДРІ́ВНИ́Йдіал.;БРОДЯ́ЧИЙ, ХОДЯ́ЧИЙрозм. (який живе не на одному місці, схильний бродити). Мандрівний музика, він об’їздив майже всю країну (Л. Дмитерко); І от він, мандрований син, по довгій розлуці знову вдома (Я. Качура); - Добридень.., люди странні! Відкіля Бог несе? (Д. Мордовець); То шлях непевний, - всякий люд бродячий, усяке розбишацтво там буває (Леся Українка); Ставили цей мур брати Браніцькі, щоб звити торговельне кубло для своїх улюблених крамарів та ходячих банкірів (І. Нечуй-Левицький).