маломовний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний маломо́вний маломо́вна маломо́вне маломо́вні
родовий маломо́вного маломо́вної маломо́вного маломо́вних
давальний маломо́вному маломо́вній маломо́вному маломо́вним
знахідний маломо́вний, маломо́вного маломо́вну маломо́вне маломо́вні, маломо́вних
орудний маломо́вним маломо́вною маломо́вним маломо́вними
місцевий на/у маломо́вному, маломо́внім на/у маломо́вній на/у маломо́вному, маломо́внім на/у маломо́вних

Словник синонімів

МОВЧАЗНИ́Й (який не любить багато говорити, схильний мовчати), МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МАЛОМО́ВНИЙ, МАЛОГОВІРКИ́Й, НЕГОВІРКИ́Й, НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, НЕВЕЛЕМО́ВНИЙ, НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, НЕБАЛАКЛИ́ВИЙ, МОВЧКУВА́ТИЙрозм.,МОВЧУ́ЩИЙрозм.,НЕГОВОРЮ́ЧИЙрозм.,НЕБАЛАЧКИ́Йрозм.;БЕЗВІДМО́ВНИЙ[БЕЗОДМО́ВНИЙ] розм. (який, не відповідаючи, мовчки слухає). Грицько був говіркий, веселий, любив пореготатися; Семен був мовчазний та похмурий (Б. Грінченко); Юріштан завше був суворий, мовчазливий (Г. Хоткевич); Був він маломовний і ніби похмурий (Марко Вовчок); Володимир - міцний, як дубок, малоговіркий, але замислений, пристрасний, але стриманий (С. Скляренко); Пахол був неговіркий і завжди ніяковів, коли йому доводилось висловлюватись більше як одним реченням (Ю. Смолич); Всі так і вважали-. непоганий, знаючий механік, але такий небагатослівний, що звука зайвого не проронить (Ю. Збанацький); Іван Гурович хоч з виду був строгий, небалакучий, а проте, як знав Колодуб, душа в нього товариська (Ю. Бедзик); На господі у себе Чайченко такий самий небалакливий, як і в людях (Марко Вовчок); То був мовчущий, сердитий чоловік (І. Франко); Він був неговорючий, любив більше мовчати, ніж говорити (І. Нечуй-Левицький); Пожвавлювала його лише розмова з Ганною, чи, вірніш, його розповіді безвідмовній, уважній слухачці про себе (В. Козаченко). - Пор. 1. безмо́вний.