малодушний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний малоду́шний малоду́шна малоду́шне малоду́шні
родовий малоду́шного малоду́шної малоду́шного малоду́шних
давальний малоду́шному малоду́шній малоду́шному малоду́шним
знахідний малоду́шний, малоду́шного малоду́шну малоду́шне малоду́шні, малоду́шних
орудний малоду́шним малоду́шною малоду́шним малоду́шними
місцевий на/у малоду́шному, малоду́шнім на/у малоду́шній на/у малоду́шному, малоду́шнім на/у малоду́шних

Словник синонімів

БОЯЗКИ́Й (який легко піддається почуттю страху), БОЯЗЛИ́ВИЙрідше,БОЯГУ́ЗЛИВИЙзневажл.,СТРАХОПУ́ДЛИВИЙпідсил. розм.,СТРАХОПУ́ДНИЙпідсил. розм.;ЛЯКЛИ́ВИЙ, ПОЛОХЛИ́ВИЙпідсил. (який постійно лякається); ТРЕМТЛИ́ВИЙпоет.,ТРЕ́ПЕТНИЙпоет.,ХАРАПУ́ДЛИВИЙрозм. (звичайно про тварин - який легко лякається, відчуває страх перед найменшою небезпекою); НЕСМІ́ЛИ́ВИЙ, НЕСМІ́ЛИЙ (не впевнений у собі, у своїх силах, боязкий і нерішучий); МАЛОДУ́ШНИЙ, ЛЕГКОДУ́ХИЙ (який пасує, відступає перед труднощами, небезпекою, не має мужності виступити з рішучим вчинком). - Вчора прибув сюди з Сенчі пан Суфщинський з жінкою та з дітьми. Панок боязкий, а його жінка ще полохливіша: бояться обоє тут зоставатись (І. Нечуй-Левицький); Олесю наче хто підмінив. До цього відлюдкувата, мовчазна, боязлива, вона поволі відтавала, вперше за все своє коротеньке життя обласкана братом (А. Дімаров); Таких себелюбних, запопадливих і боягузливих [як Долгін] Нерчин зустрічав (Н. Рибак); Біжить лякливий ворог, лишаючи на темному шляху людей, гармати, танки, кулемети (Л. Первомайський); Дехто з наших уже бачив лісника зблизька і вважає, що він несимпатичний, полохливий, обережний (П. Автомонов); - Не хвилюйся, моя трепетна лань, - лагідно озвався [батько до матері] (Є. Кравченко); - Подумавши, - сам зрозумієш, що вибраний мною спосіб - єдиний; показати самого себе перед Ольгою малодушним, несправедливим, мізерним боягузом (П. Колесник); -А що... що, коли мені там [у лікарні] скажуть: "Надто пізно, тепер уже ніщо не допоможе.."? - Шуро, - сказав батько, - невже ти така легкодуха? (О. Донченко). - Пор. зля́каний.
БОЯЗКИ́Й (властивий боязкій людині, який виражає страх), БОЯЗЛИ́ВИЙрідше,БОЯГУ́ЗЛИВИЙзневажл.; ЗА́ЯЧИЙзневажл. (перев. у складі деяких стійких словосполучень); ЛЯКЛИ́ВИЙ, ПОЛОХЛИ́ВИЙпідсил. (сповнений страху, переляку); НЕСМІ́ЛИ́ВИЙ, НЕСМІ́ЛИЙ (властивий несміливій людині); МАЛОДУ́ШНИЙ (властивий малодушній людині). Загальне мовчання. Один тільки голос почувся з юрби, боязкий, невпевнений: - Страшно армії, сам казав... (О. Довженко); Уляна крадькома переводила свій боязливий погляд з дитини на його [Федора], і серце її замирало (Панас Мирний); Вона так багато пережила за ці кілька годин. На зборах її образив Масло, потім ці хулігани, боягузлива втеча Любчика (А. Хижняк); [Дон Жуан:] Ей, Сганарелю, набрався ти тут заячого духу! (Леся Українка); Але їхнє [бандитів] зухвальство було якимось настороженим, лякливим, як у вовків, що, забравшись вночі до кошари, кожної хвилі чекають появи людей (Ю. Бедзик); Вона побачила в його очах не гнів і злобу, а полохливий відблиск чи то страху, чи болю (М. Стельмах). - На тих, хто хлипав голосно, Іван Бриль грізно гримав - за малодушне співчування люмпеновіархаровцеві, дезорганізаторові пролетарської єдності (Ю. Смолич).