малоговіркий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний малоговірки́й малоговірка́ малоговірке́ малоговіркі́
родовий малоговірко́го малоговірко́ї малоговірко́го малоговірки́х
давальний малоговірко́му малоговіркі́й малоговірко́му малоговірки́м
знахідний малоговірки́й, малоговірко́го малоговірку́ малоговірке́ малоговіркі́, малоговірки́х
орудний малоговірки́м малоговірко́ю малоговірки́м малоговірки́ми
місцевий на/у малоговірко́му, малоговіркі́м на/у малоговіркі́й на/у малоговірко́му, малоговіркі́м на/у малоговірки́х

Словник синонімів

МОВЧАЗНИ́Й (який не любить багато говорити, схильний мовчати), МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МАЛОМО́ВНИЙ, МАЛОГОВІРКИ́Й, НЕГОВІРКИ́Й, НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, НЕВЕЛЕМО́ВНИЙ, НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, НЕБАЛАКЛИ́ВИЙ, МОВЧКУВА́ТИЙрозм.,МОВЧУ́ЩИЙрозм.,НЕГОВОРЮ́ЧИЙрозм.,НЕБАЛАЧКИ́Йрозм.;БЕЗВІДМО́ВНИЙ[БЕЗОДМО́ВНИЙ] розм. (який, не відповідаючи, мовчки слухає). Грицько був говіркий, веселий, любив пореготатися; Семен був мовчазний та похмурий (Б. Грінченко); Юріштан завше був суворий, мовчазливий (Г. Хоткевич); Був він маломовний і ніби похмурий (Марко Вовчок); Володимир - міцний, як дубок, малоговіркий, але замислений, пристрасний, але стриманий (С. Скляренко); Пахол був неговіркий і завжди ніяковів, коли йому доводилось висловлюватись більше як одним реченням (Ю. Смолич); Всі так і вважали-. непоганий, знаючий механік, але такий небагатослівний, що звука зайвого не проронить (Ю. Збанацький); Іван Гурович хоч з виду був строгий, небалакучий, а проте, як знав Колодуб, душа в нього товариська (Ю. Бедзик); На господі у себе Чайченко такий самий небалакливий, як і в людях (Марко Вовчок); То був мовчущий, сердитий чоловік (І. Франко); Він був неговорючий, любив більше мовчати, ніж говорити (І. Нечуй-Левицький); Пожвавлювала його лише розмова з Ганною, чи, вірніш, його розповіді безвідмовній, уважній слухачці про себе (В. Козаченко). - Пор. 1. безмо́вний.