-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив майну́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   майні́мо, майні́м
2 особа майни́ майні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа майну́ майнемо́, майне́м
2 особа майне́ш майнете́
3 особа майне́ майну́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. майну́в майну́ли
жін.р. майну́ла
сер.р. майну́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
майну́вши

Словник синонімів

МАХА́ТИ (робити рухи, помахи чимось у повітрі; помахом подавати знак наблизитись, виконати якусь дію тощо), ВИХА́ТИ, ВІ́ЯТИ, МА́ЯТИ, ПОВІВА́ТИрозм., МОТА́ТИрозм.;ЗМА́ХУВАТИ (робити рух знизу вгору); КИВА́ТИ (помахом руки, предмета давати комусь знак наблизитися, виконати якусь дію тощо); ПОКИ́ВУВАТИ (злегка); БАЛА́МКАТИдіал. (недбало); ВИЛЯ́ТИчим, розм.,ВИХЛЯ́ТИчим, розм. (про собак - крутити хвостом). - Док.: махну́ти[махону́ти], вихну́ти, ві́йнути, пові́яти, майну́ти, мотну́ти, змахну́ти, кивну́ти, покива́ти, вильну́ти. На рові стоїть засмикана конячина й, незважаючи на людей, махає хвостом і сумно хитає головою (В. Винниченко); - Я зупинився, мовчки махаю йому рукою, щоб з дерева злазив (Григорій Тютюнник); Микола зняв шапку і вихав нею над головою (І. Нечуй-Левицький); Над бездонними глухими ущелинами віють крилами чорні птахи (О. Донченко); Трьомсин їде холодочком, Малахаєчкою має, Мов коня-то підганяє (І. Манжура); Їх одежа й хустки аж повівали в кружанні (О. Кобилянська); Безсильно крізь сльози мотала [Маруся] рукою - іди, іди (Г. Хоткевич); Вибухнув постріл, лейтенант змахнув руками, мов веслами, і впав навзнак (П. Колесник); Зиркнув на берег, а там Коська. Таємниче рукою киває, до себе кличе (Ю. Збанацький); Дід Мартин навіть головою покивує - видно, зійшлися з його думками Кобзареві (М. Олійник); А впорожні йшла [Улянка] помалу, човгаючи ногами і безсило баламкаючи руками (Леся Українка); Шарко виляв хвостом у реп’яхах (П. Панч); Жучка.. переступила з ноги на ногу, вихляла хвостом (Б. Антоненко-Давидович).
МИГТІ́ТИ (з’являтися на короткий час і зникати з поля зору; перен. - швидко, зненацька з’являтися в свідомості), МИГА́ТИ, МЕЛЬКА́ТИ, МИГОТА́ТИ[МИГОТІ́ТИ]підсил.,МЕЛЬКОТІ́ТИпідсил.,МАЙОРІ́ТИ, МИГКОТІ́ТИпідсил. діал.;МЕРЕХТІ́ТИ, РЯХТІ́ТИрозм.,МЕРКА́ТИ діал.,МЕРКОТА́ТИ[МЕРКОТІ́ТИ]підсил. діал. (швидко, в’юнко рухатися в чиємусь полі зору, рябіти в очах); МА́ЯТИ, ПРОМА́ЮВАТИ (час від часу з’являтися вдалині). - Док.: мигну́ти, промиготі́ти, мелькну́ти, майну́ти, прома́яти. Ходять, виблискують рибоньки, швидко мигтять вглибині (Н. Забіла); У його голові вже мигтіли картина за картиною (Б. Грінченко); Перед ним мигнув, як на екрані, білявий хлопчик з лозиною (П. Панч); Зорі мелькали у хатнє віконце (Марко Вовчок); Маринка хмурить брівоньки Та віями мигоче (В. Бичко); Шаблі, підняті вгору, блищали й миготіли (І. Нечуй-Левицький); Сунуть лавами селяни, тільки вила мелькотять (В. Сосюра); Метелики так і майорять (А. Тесленко); Білявий огник мигкотів, і шкварчав, і димів (І. Франко); Поділ мерехтів сузір’ям дрібних вогників (Ю. Смолич); Десь удалині, на протилежному березі, у буряній каламуті тьмяним сузір’ям ряхтіли вогні заводів (Я. Баш); Свічка меркоче, мов догасаюче життя (І. Франко); Хлюпав дощ, а тихе світло Меркотіло в ліхтарях (А. Кримський); Має біла торба Через яр. Йде дівчина горда На базар (П. Воронько); Між деревами гарно вирізьблювалися летючі постаті коней, блискала зброя, мальовничо промаював дорогий одяг (П. Загребельний).
ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИрідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИпідсил., ПОМЧА́ТИСЯпідсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯпідсил., ПОЛЕТІ́ТИпідсил., ПОЛИ́НУТИпідсил., ПОРИ́НУТИрозм., ПОГНА́ТИрозм., ПОГНА́ТИСЯрозм., ДРЕМЕНУ́ТИрозм., ЧКУРНУ́ТИрозм., ПИ́РСНУТИрозм., ПРИ́СНУТИрозм. рідше, ДМУХНУ́ТИрозм., ДУ́НУТИрозм., ПОДУ́ТИ[ПОДУ́НУТИ]розм., ЗАЛОПОТА́ТИ[ЗАЛОПОТІ́ТИ]розм., ПОЛОПОТА́ТИ[ПОЛОПОТІ́ТИ]розм., МОТНУ́ТИСЯ[МОТОНУ́ТИСЯ]розм., ПОМЕСТИ́розм., УДЖИГНУ́ТИ[ВДЖИГНУ́ТИ]розм.,ПОЧЕСА́ТИрозм., ПОКАТА́ТИрозм., УЛУПИ́ТИ[ВЛУПИ́ТИ]розм., УРІ́ЗАТИ[ВРІ́ЗАТИ]розм., ГАЙНУ́ТИрозм., ГАСОНУ́ТИрозм., ХУ́РКНУТИрозм., ШАРА́ХНУТИрозм., ШАРА́ХНУТИСЯрозм., ШАРАХОНУ́ТИрозм., ШКРЯБНУ́ТИрозм., ПРИПУСТИ́ТИрозм., ШУ́СНУТИрозм., ШМИГНУ́ТИ[ШМИГОНУ́ТИ]розм., ПОМАХА́ТИрозм., МАХНУ́ТИ[МАХОНУ́ТИ]розм., ПОШУМІ́ТИрозм., ПОЧУХРА́ТИрозм., ГАЗОНУ́ТИфам., ДРАПНУ́ТИ[ДРЯПНУ́ТИ]фам., ДРАПОНУ́ТИ[ДРЯПОНУ́ТИ]фам., УДА́РИТИ[ВДА́РИТИ]фам., ПІГНА́ТИдіал., ПОМКНУ́ТИдіал., ЗЛОПОТІ́ТИдіал., ПЕРХНУ́ТИдіал., ШУРНУ́ТИдіал.; ХЛИ́НУТИрозм.,ПОСИ́ПАТИСЯ розм. (масово, навально). Пан кричить: "Хутко, хутко!" Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг (Марко Вовчок); Охрім кинувсь до воріт, як опечений (Д. Мордовець); Нечутно з’явились черниці. Гиря до них: - Побіжіть котора та покличте Ларивона! .. Черниці метнулись обидві (М. Куліш); - Йосипе, поїдемо за жінкою? - і Яків, не дожидаючи одказу, хутко метнув з хати (Панас Мирний); Мигцем майнула [Єлька] через садки, заховалась у бур’янах на кладовищі (О. Гончар); - Я бігом помчав до її будинку (Ю. Яновський); Коли смерклося, вона тихо вийшла з дому і помчалась вулицею до найближчої трамвайної зупинки (Р. Іваничук); - Стій! Куди ти? - Я не можу балакати з комедіантами, - одрізав він і понісся коридором (Л. Яновська); Полетіла Катерина і не одяглася (Т. Шевченко); "Грицьку, кохання моє", - шепнула вона йому, щоб ніхто не чув, та й полинула до комори (Ганна Барвінок); Народ так і поринув до Ковбанишиної хати (П. Куліш); Щур спинився на часинку, подумав і, спотикаючись, погнав у переулок (С. Васильченко); Манька стрілою погналася в кухню. Убігла, аж ледве дихати може (Олена Пчілка); Вам на думку спадає шалене бажання самому дременуть на зелене поле, а потім повернуть на сошу й ударить сошею, не озираючись (Остап Вишня); Роман Петрович швиденько перетнув подвір’я і.., не заходячи до хати, чкурнув поза погрібником кудись у городи (В. Козаченко); Раптом звіявся вітер, а те стадо як пирсне, так і пропало (М. Коцюбинський); Кіт, зачувши звуки в коморі, приснув від дверей (І. Цюпа); Вдарила така страшна тривога, Що я, міцно заціпивши зуби, Натиснув на голові крисаню І дмухнув дорогою щодуху (І. Франко); Першою ускочила [Люба] в двір і залопотіла до нещодавно збудованої хатини (М. Стельмах); Їй же так хотілося швидше полопотіти босоніж по піщаній стежці (Ю. Збанацький); [Терень:] Ану, Прядочко, мотнись до канцелярії (І. Микитенко); Підскочила [Салимонія Пилипівна] з місця, .. мотонулася до мисника (Остап Вишня); Уджигнув з хати (Словник Б. Грінченка); Повернула [дівчина] круто наліво, почесала яриною (Панас Мирний); Ми швиденько перебігли греблю й покатали битим шляхом між двома окопами (І. Нечуй-Левицький); Джурило, замість кидатися на порятунок своїм, врізав подалі від страшного місця (П. Загребельний); Килина.. гайнула через підсобку надвір... (Є. Гуцало); А давай хуркнем у Сорочинці! (Словник Б. Грінченка); Люди шарахнули у двір за рядном (Панас Мирний); Бахнув постріл, а натовп з криком і з зойками зрушився й шарахонув геть (А. Головко); Юра і Ваня зірвалися і припустили щодуху вздовж вулиці (Ю. Смолич); Він швиденько шуснув протоптаною стежечкою в бур’яни (С. Васильченко); Втікач шмигнув у соняшники (Григорій Тютюнник); Шахтарі, перешіптуючись поміж собою, шмигонули в комбінат (М. Колесников); - Махнемо завтра на хутори? Всі хлопці побіжать... (М. Чабанівський); Здавалося, що Андрійко ось-ось скочить з коня і пошумить лісами на північ (Юліан Опільський); Вернувсь Мірошник наш додому, До церкви прямо почухрав (Є. Гребінка); - Ади, твій ворог, як тілько побачив, що ти наближаєшся, зараз драпнув і сховався до свойого замку (І. Франко); Драпонув [хлопчик] поза хату, тільки закурілось (А. Свидницький); Ото дряпонув! аж потилиця лиска! (Словник Б. Грінченка); Він мене вивіз за город. Вже вечоріло, встав я.. і вдарив на ліс (збірник "Народні оповідання"); Пасу вівці на дубрівці, на долину зігнав, Нагадався за дівчину, та й додому пігнав (коломийка); - Вибігли до них татуньо з палицею, а вони лиш поза хату злопотіли, як коні (І. Франко); Миколай шурнув у лози, але скоро вернув, біжучи (Г. Хоткевич); Як з прорваної раптом штучної греблі хлинула враз дітвора (С. Тудор). - Пор. 1. бі́гти.
УТЕКТИ́[ВТЕКТИ́] (бігом або швидкою ходою віддалитися, уникаючи якоїсь небезпеки, переслідування і т. ін.; поспішно виїхати на чомусь звідки-небудь з тією ж метою), ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ НАВТІКАЧА[НАВТІ́КИ][НАВТЬО́КИ]розм.,НАКИВА́ТИперев. із сл. п’ятами, розм., ЗАКИВА́ТИ П’Я́ТАМИрозм., ДРЕМЕНУ́ТИпідсил. розм., ЧКУРНУ́ТИрозм., ДРАПНУ́ТИ[ДРЯПНУ́ТИ]розм., ДРАПОНУ́ТИ[ДРЯПОНУ́ТИ]підсил. розм., ДМУХНУ́ТИрозм.,МАЙНУ́ТИрозм.,ШУРНУ́ТИрозм.,ШКРЯБНУ́ТИрозм., ШКРЯБОНУ́ТИпідсил. розм., ЛОПОНУ́ТИфам.,ДРИ́ЗНУТИфам.,ДА́ТИ ДРА́ЛА[ЗАДА́ТИ ДРАПАКА́]підсил. фам.Утік чи не втік, а побігти можна (прислів’я); Прийшов до Києва Радзивілл із литвинами, усе попалив і пограбував, а міщани, сівши на байдаки, мусіли до Переяслава втікати (П. Куліш); Но як Арунт убив Камиллу, Тогді Латинців жах напав, Утратили і дух і силу, Побігли, хто куди попав (І. Котляревський); Хто [з ворогів] не впав додолу, кинувсь навтікача, скільки було сили. Вже козакам не було з ким і битись (І. Нечуй-Левицький); Час утекти ще був. Плигнути через паркан назад у бузинник і прожогом накивати додому (Ю. Смолич); - Ви за це мені насидитесь у холодній, - кричав Чапля і хотів уже цапнути мене першого, але я встиг відскочити й дременути навтіки (П. Панч); - Невідомі почали дивитися на ріг, де шлях повертав до заводу. І через секунду чкурнули в пітьму (Ю. Шовкопляс); - У волості скажи, кому слід, щоб цього баламуту мотузками скрутили, бо він обов’язково дорогою дряпоне в ліс (П. Кочура); - Вдарила така страшна тривога, Що я.. дмухнув дорогою щодуху (І. Франко); Яблуня, під якою стояв Павло, вже не закривала його від дощу, і він майнув під клуню (М. Томчаній); - Ви, пане староста, не поспішайте, тут я буду командувати.. Звичайно, хазяїн шурнув на схід, а сімеєчка в цілості (Григорій Тютюнник); Галя, побачивши на порозі свого завідуючого, ..скоренько шкрябнула на піч (С. Васильченко); Лопоне він од мене (Словник Б. Грінченка); Злякавсь Хома.., як дризне, так тілько й бачили Хому (Словник Б. Грінченка); Андрійко тільки язика виставив і задав драла по вулиці (Грицько Григоренко). - Пор. 1. тіка́ти.

Словник фразеологізмів

ду́мка майну́ла (сяйну́ла, бли́снула, пробі́гла і т. ін.) [в голові́] у кого, чиїй. Хто-небудь раптово подумав про щось, додумався до чогось. Майнула думка повернути просто степом до Карасу (Іван Ле); — Ой! Ще стеля завалиться та й мене вб’є! — блиснула в мене думка (І. Нечуй-Левицький); І раптом пекельна думка пробігла в голові Марусяка (Г. Хоткевич). ду́мка бли́скавкою мигну́ла в голові́. Думка про волів, про своє добро, ба й про життя власне блискавкою мигнула в голові кожного (М. Коцюбинський). ду́мка прониза́ла го́лови чиї (про всіх або багатьох). Зрозуміли. До них ішов офіцер .. Всі голови пронизала та сама думка (П. Загребельний).

ду́мка майну́ла (сяйну́ла, бли́снула, пробі́гла і т. ін.) [в голові́] у кого, чиїй. Хто-небудь раптово подумав про щось, додумався до чогось. Майнула думка повернути просто степом до Карасу (Іван Ле); — Ой! Ще стеля завалиться та й мене вб’є! — блиснула в мене думка (І. Нечуй-Левицький); І раптом пекельна думка пробігла в голові Марусяка (Г. Хоткевич). ду́мка бли́скавкою мигну́ла в голові́. Думка про волів, про своє добро, ба й про життя власне блискавкою мигнула в голові кожного (М. Коцюбинський). ду́мка прониза́ла го́лови чиї (про всіх або багатьох). Зрозуміли. До них ішов офіцер .. Всі голови пронизала та сама думка (П. Загребельний).

майну́ло (мелькну́ло, мигну́ло і т. ін.) в голові́ чиїй, кого, у кого, рідше кому, безос. Хтось раптом подумав про що-небудь. “Значить, висота наша!” — майнуло в голові Черниша (О. Гончар); “Ану ж би туда [туди] зайти”,— мелькнуло Панькові в голові (Л. Мартович); “А чи знаєш,— мигнуло в Захаровій голові,— може, й при ротному він на свій розсуд розcтавляв бійців, керував обороною мосту” (Іван Ле).

майну́ти ду́мкою куди, в що. Подумати про що-небудь, згадати щось, уявити себе десь. Потім [Косинський] думкою майнув на вал фортеці, згадався посланець у ворожий табір (Іван Ле); Майнула думкою в дитинство, в юність. Як прекрасно було, як все добре складалося (З газети).

хвосто́м війну́ти (майну́ти). Швидко вийти, зникнути куди-небудь. Хвостом війнула [Зіна] і — з двору! Мовляв, у цеху їх [дівчат] знайду (Я. Баш); Вибравши підходящий момент, хвостом майнув Тарасик до сіней і побіг босими ногами по холодних сходах (З журналу).