ПЕСТУ́Н (той, кого надмірно пестять, кому потурають у всьому), ПЕСТІ́Йрозм., МАЗУ́Нрозм., МАЗІ́Йрозм., ПЛЕ́КАНЕЦЬрозм., ПЕ́ЩЕНЕЦЬрідше.Добриня.. не відходив від свого пестуна (С. Скляренко); Гриць, мамин пестій, був хлопець незвичайної вроди, кров з молоком (І. Франко); - А ти, стара, не дуже лишень потурай своєму мазунові (І. Нечуй-Левицький); - Мовчи, мазій, - каже Явтух Каленикович, - бач, який пащекуватий! (Ю. Яновський); За такого можна не боятися, що виросте з нього якийсь байдич, дармобит, матусин пещенець (І. Муратов). - Пор. білору́чка, улю́бленець.