-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний магомета́нин магомета́ни
родовий магомета́нина магомета́н
давальний магомета́нинові, магомета́нину магомета́нам
знахідний магомета́нина магомета́н
орудний магомета́нином магомета́нами
місцевий на/у магомета́нинові, магомета́нині на/у магомета́нах
кличний магомета́нине магомета́ни

Словник синонімів

МАГОМЕТА́НИН (той, хто визнає магометанство), МУСУЛЬМА́НИН, БУСУРМА́Н[БУСУРМЕ́Н]заст., фольк.;ПРАВОВІ́РНИЙ (перев. у мові самих мусульман). У магометан відвідування лазні і щоденне обливання зведені до рівня релігійного догмату (з журналу); Чужинець знає не гірш за кожного правовірного, що кожен мусульманин мусить молитися п’ять разів на добу (О. Досвітній); .- Таке діється, що православну людину женуть із Львова, як бусурмана (З. Тулуб); - Козаки! Смерть бусурменам! Вперед! (Н. Рибак).