-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | магомета́нин | магомета́ни |
| родовий | магомета́нина | магомета́н |
| давальний | магомета́нинові, магомета́нину | магомета́нам |
| знахідний | магомета́нина | магомета́н |
| орудний | магомета́нином | магомета́нами |
| місцевий | на/у магомета́нинові, магомета́нині | на/у магомета́нах |
| кличний | магомета́нине | магомета́ни |
Словник синонімів
МАГОМЕТА́НИН (той, хто визнає магометанство), МУСУЛЬМА́НИН, БУСУРМА́Н [БУСУРМЕ́Н] заст., фольк.; ПРАВОВІ́РНИЙ (перев. у мові самих мусульман). У магометан відвідування лазні і щоденне обливання зведені до рівня релігійного догмату (з журналу); Чужинець знає не гірш за кожного правовірного, що кожен мусульманин мусить молитися п’ять разів на добу (О. Досвітній); .- Таке діється, що православну людину женуть із Львова, як бусурмана (З. Тулуб); - Козаки! Смерть бусурменам! Вперед! (Н. Рибак).