магнічений 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний магні́чений магні́чена магні́чене магні́чені
родовий магні́ченого магні́ченої магні́ченого магні́чених
давальний магні́ченому магні́ченій магні́ченому магні́ченим
знахідний магні́чений магні́чену магні́чене магні́чені
орудний магні́ченим магні́ченою магні́ченим магні́ченими
місцевий на/у магні́ченому, магні́ченім на/у магні́ченій на/у магні́ченому, магні́ченім на/у магні́чених