ВВАЖА́ТИСЯ[УВАЖА́ТИСЯ]ким, чим, яким, за кого-що (визнаватися ким-, чим-небудь, якимсь, прирівнюватися до когось, чогось), ЛІЧИ́ТИСЯ, РАХУВА́ТИСЯ, СПРИЙМА́ТИСЯяк хто, що, ПРИЙМА́ТИСЯза кого-що,МА́ТИСЯрозм. рідко,ПОВАЖА́ТИСЯрозм. рідко,ЗНА́ЧИТИСЯдіал.Він вважався досить серйозною і принциповою людиною (Ю. Збанацький); Баран уважався за родовитого поляка (І. Франко); Наша сім’я лічилася за людей середнього достатку (Панас Мирний); Махання за биття не рахується (М. Номис); Слово, сказане ним [учителем], ..сприймалося в селі як незаперечна істина (І. Багмут); Ревнощі ніколи й ніде не приймаються за докази (П. Загребельний); У вельможної шляхти мались [схизматки] за.. принижені тварі (М. Старицький); Сама послідня дівка у нашому селі так би не зробила, як моя дочка, що поважалася за саму першу!.. (Г. Квітка-Основ’яненко); Я стала у них за служницю.. Нібито значилося, що й вони мені помагають (І. Франко).

ЗНА́ЧИТИСЯ (перебувати в складі кого-, чого-небудь, бути внесеним до якогось списку), ЧИ́СЛИТИСЯ, ЛІЧИ́ТИСЯрідше;ПИСА́ТИСЯзаст. (бути внесеним до якогось списку). Люди ми не слобідські. Раніше за Томарівською волостю значились, а тепер до Борисівської нас приписано (А. Шиян); Командир танка Юрій Васильович Запара числиться в списку зниклих безвісти (О. Донченко); В Уманщині лічаться і деякі села подолянські (А. Свидницький); - І тепер опошнянці зовуть його [містечко Опішню] городом, хоч воно всюди містечком пишеться... (Панас Мирний). - Пор. 2. бу́ти.

НАРАХО́ВУВАТИСЯбезос., у чому (бути, існувати де-небудь або в складі чого-небудь у певній кількості), НАЛІ́ЧУВАТИСЯ, ЛІЧИ́ТИСЯрідше.Біля двадцяти опублікованих - повних і часткових - перекладів і переспівів "Слова" налічується в українській літературі (М. Рильський); Від села на вигін, до табору, лічиться не більше трьох кілометрів (І. Ле). - Пор. 2. бу́ти, 1. набира́тися.

ВВАЖА́ТИСЯ[УВАЖА́ТИСЯ]ким, чим, яким, за кого-що (визнаватися ким-, чим-небудь, якимсь, прирівнюватися до когось, чогось), ЛІЧИ́ТИСЯ, РАХУВА́ТИСЯ, СПРИЙМА́ТИСЯяк хто, що, ПРИЙМА́ТИСЯза кого-що,МА́ТИСЯрозм. рідко,ПОВАЖА́ТИСЯрозм. рідко,ЗНА́ЧИТИСЯдіал.Він вважався досить серйозною і принциповою людиною (Ю. Збанацький); Баран уважався за родовитого поляка (І. Франко); Наша сім’я лічилася за людей середнього достатку (Панас Мирний); Махання за биття не рахується (М. Номис); Слово, сказане ним [учителем], ..сприймалося в селі як незаперечна істина (І. Багмут); Ревнощі ніколи й ніде не приймаються за докази (П. Загребельний); У вельможної шляхти мались [схизматки] за.. принижені тварі (М. Старицький); Сама послідня дівка у нашому селі так би не зробила, як моя дочка, що поважалася за саму першу!.. (Г. Квітка-Основ’яненко); Я стала у них за служницю.. Нібито значилося, що й вони мені помагають (І. Франко).

ЗНА́ЧИТИСЯ (перебувати в складі кого-, чого-небудь, бути внесеним до якогось списку), ЧИ́СЛИТИСЯ, ЛІЧИ́ТИСЯрідше;ПИСА́ТИСЯзаст. (бути внесеним до якогось списку). Люди ми не слобідські. Раніше за Томарівською волостю значились, а тепер до Борисівської нас приписано (А. Шиян); Командир танка Юрій Васильович Запара числиться в списку зниклих безвісти (О. Донченко); В Уманщині лічаться і деякі села подолянські (А. Свидницький); - І тепер опошнянці зовуть його [містечко Опішню] городом, хоч воно всюди містечком пишеться... (Панас Мирний). - Пор. 2. бу́ти.

НАРАХО́ВУВАТИСЯбезос., у чому (бути, існувати де-небудь або в складі чого-небудь у певній кількості), НАЛІ́ЧУВАТИСЯ, ЛІЧИ́ТИСЯрідше.Біля двадцяти опублікованих - повних і часткових - перекладів і переспівів "Слова" налічується в українській літературі (М. Рильський); Від села на вигін, до табору, лічиться не більше трьох кілометрів (І. Ле). - Пор. 2. бу́ти, 1. набира́тися.