лічити 2

-1-
дієслово недоконаного виду
(визначати кількість)

Словник відмінків

Інфінітив лічи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   лічі́мо, лічі́м
2 особа лічи́ лічі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа лічи́тиму лічи́тимемо, лічи́тимем
2 особа лічи́тимеш лічи́тимете
3 особа лічи́тиме лічи́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа лічу́ лі́чимо, лі́чим
2 особа лі́чиш лі́чите
3 особа лі́чить лі́чать
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
лі́чачи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. лічи́в лічи́ли
жін. р. лічи́ла
сер. р. лічи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
лічи́вши

Словник синонімів

ВВАЖА́ТИ[УВАЖА́ТИ]ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИрідко,ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИрозм., ПОЧИ́ТУВАТИзаст., ПОЧИТА́ТИзаст. (за кого-що); ПОЧУВА́ТИу спол. із сл. себе, ким, чим, рідко;ВБАЧА́ТИ[УБАЧА́ТИ], БА́ЧИТИ (у кому, чому кого, що). - Док.: призна́ти, ви́знати, порахува́ти, прийня́ти. Лаврін уже вважав себе за господаря (І. Нечуй-Левицький); Говорили всі одразу, говорив кожен голосно, мов бесідників своїх уважав за глухих (А. Головко); Визнати картину шедевром; Я себе не лічу за вірші віршівника (Панас Мирний); Він приймає переодягнену Онисю за доньку господаря (Д. Бедзик); [Хороший:] Так ви мене за приятеля маєте? (Олена Пчілка); Він почитує.. всіх немужиків за інакшу породу людей (Лесь Мартович); [Мар’яна:] Не маю я злих думок до тебе, бо за брата почитаю (С. Васильченко); - Почувай себе з нами не наймичкою, а господинею в хаті... (О. Гончар); З самого початку вбачали в ньому не стільки цезаря, скільки відважного авантюриста (О.Гончар); Вбачати в комусь свого противника.
РАХУВА́ТИ (називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму), ЛІЧИ́ТИ, ВИЛІ́ЧУВАТИ, ЗЛІ́ЧУВАТИрозм., ЧИ́СЛИТИрозм.; ПЕРЕРАХО́ВУВАТИ (встановлювати кількість когось, чогось). - Док.: порахува́ти, зрахува́тидіал.нарахува́ти, полічи́ти, ви́лічити, злічи́ти, почи́слити, перерахува́ти. Вийшли діти на узлісся, Рахувать гриби взялися (І. Нехода); Комбат став лічити на пальцях (О. Гончар); [Мохаммед:] Я злічив всі зморшки у неї на обличчі... (Леся Українка); Дні з нетерпінням я числив, і от моя мрія збулася (М. Зеров); - Ой, скільки там гармат за горою - не годен перерахувати! (О. Гончар). - Пор. підрахо́вувати.

Словник фразеологізмів

воро́н (га́лки́, га́ло́к і т. ін.) лічи́ти, зневажл. Нічого не робити, не працювати, ледарювати. — Матері можна й .. галки лічити, бо вона стара та підтоптана, а дочка повинна працювати. Роби, бо ти ще молода (І. Нечуй-Левицький).

воро́н (га́лки́, га́ло́к і т. ін.) лічи́ти, зневажл. Нічого не робити, не працювати, ледарювати. — Матері можна й .. галки лічити, бо вона стара та підтоптана, а дочка повинна працювати. Роби, бо ти ще молода (І. Нечуй-Левицький).

воро́н (га́лки́, га́ло́к і т. ін.) лічи́ти, зневажл. Нічого не робити, не працювати, ледарювати. — Матері можна й .. галки лічити, бо вона стара та підтоптана, а дочка повинна працювати. Роби, бо ти ще молода (І. Нечуй-Левицький).

курча́т лічи́ти, жарт. Підводити підсумки, оцінювати результати. Що й казати, не скупилися новояричівські керівники на обіцянки. А от коли пробив час, як кажуть, курчат лічити, виявилося — куди не кинь, всюди клин (З газети).

не лі́чено (не злі́чено) кого, чого, нар.-поет. Дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. [Чабан:] А ти ж звідки знаєш, що я сірома? А може, в мене лану не міряно, добра не лічено? (С. Васильченко); Добре тому Башкиреві, на весь повіт добре! Земель у нього — не міряно, слуг у нього — не злічено (Панас Мирний). не лічи́ти (не злічи́ти). Розказували, що багато народу померзло; того вже й не лічити, хто ногу або руку, або ніс одморозив… (Панас Мирний); Не злічити, як багато нарубав вугілля тато (М. Упеник).

-2-
дієслово недоконаного виду
(лікувати) [рідко]

Словник відмінків

Інфінітив лічи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   лічі́мо, лічі́м
2 особа лічи́ лічі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа лічи́тиму лічи́тимемо, лічи́тимем
2 особа лічи́тимеш лічи́тимете
3 особа лічи́тиме лічи́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа лічу́ лі́чимо, лі́чим
2 особа лі́чиш лі́чите
3 особа лі́чить лі́чать
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
лі́чачи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. лічи́в лічи́ли
жін. р. лічи́ла
сер. р. лічи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
лічи́вши

Словник синонімів

ВВАЖА́ТИ[УВАЖА́ТИ]ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИрідко,ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИрозм., ПОЧИ́ТУВАТИзаст., ПОЧИТА́ТИзаст. (за кого-що); ПОЧУВА́ТИу спол. із сл. себе, ким, чим, рідко;ВБАЧА́ТИ[УБАЧА́ТИ], БА́ЧИТИ (у кому, чому кого, що). - Док.: призна́ти, ви́знати, порахува́ти, прийня́ти. Лаврін уже вважав себе за господаря (І. Нечуй-Левицький); Говорили всі одразу, говорив кожен голосно, мов бесідників своїх уважав за глухих (А. Головко); Визнати картину шедевром; Я себе не лічу за вірші віршівника (Панас Мирний); Він приймає переодягнену Онисю за доньку господаря (Д. Бедзик); [Хороший:] Так ви мене за приятеля маєте? (Олена Пчілка); Він почитує.. всіх немужиків за інакшу породу людей (Лесь Мартович); [Мар’яна:] Не маю я злих думок до тебе, бо за брата почитаю (С. Васильченко); - Почувай себе з нами не наймичкою, а господинею в хаті... (О. Гончар); З самого початку вбачали в ньому не стільки цезаря, скільки відважного авантюриста (О.Гончар); Вбачати в комусь свого противника.
РАХУВА́ТИ (називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму), ЛІЧИ́ТИ, ВИЛІ́ЧУВАТИ, ЗЛІ́ЧУВАТИрозм., ЧИ́СЛИТИрозм.; ПЕРЕРАХО́ВУВАТИ (встановлювати кількість когось, чогось). - Док.: порахува́ти, зрахува́тидіал.нарахува́ти, полічи́ти, ви́лічити, злічи́ти, почи́слити, перерахува́ти. Вийшли діти на узлісся, Рахувать гриби взялися (І. Нехода); Комбат став лічити на пальцях (О. Гончар); [Мохаммед:] Я злічив всі зморшки у неї на обличчі... (Леся Українка); Дні з нетерпінням я числив, і от моя мрія збулася (М. Зеров); - Ой, скільки там гармат за горою - не годен перерахувати! (О. Гончар). - Пор. підрахо́вувати.

Словник фразеологізмів

воро́н (га́лки́, га́ло́к і т. ін.) лічи́ти, зневажл. Нічого не робити, не працювати, ледарювати. — Матері можна й .. галки лічити, бо вона стара та підтоптана, а дочка повинна працювати. Роби, бо ти ще молода (І. Нечуй-Левицький).

воро́н (га́лки́, га́ло́к і т. ін.) лічи́ти, зневажл. Нічого не робити, не працювати, ледарювати. — Матері можна й .. галки лічити, бо вона стара та підтоптана, а дочка повинна працювати. Роби, бо ти ще молода (І. Нечуй-Левицький).

воро́н (га́лки́, га́ло́к і т. ін.) лічи́ти, зневажл. Нічого не робити, не працювати, ледарювати. — Матері можна й .. галки лічити, бо вона стара та підтоптана, а дочка повинна працювати. Роби, бо ти ще молода (І. Нечуй-Левицький).

курча́т лічи́ти, жарт. Підводити підсумки, оцінювати результати. Що й казати, не скупилися новояричівські керівники на обіцянки. А от коли пробив час, як кажуть, курчат лічити, виявилося — куди не кинь, всюди клин (З газети).

не лі́чено (не злі́чено) кого, чого, нар.-поет. Дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. [Чабан:] А ти ж звідки знаєш, що я сірома? А може, в мене лану не міряно, добра не лічено? (С. Васильченко); Добре тому Башкиреві, на весь повіт добре! Земель у нього — не міряно, слуг у нього — не злічено (Панас Мирний). не лічи́ти (не злічи́ти). Розказували, що багато народу померзло; того вже й не лічити, хто ногу або руку, або ніс одморозив… (Панас Мирний); Не злічити, як багато нарубав вугілля тато (М. Упеник).

Словник відмінків

Інфінітив лічи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   лічі́мо, лічі́м
2 особа лічи́ лічі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа лічи́тиму лічи́тимемо, лічи́тимем
2 особа лічи́тимеш лічи́тимете
3 особа лічи́тиме лічи́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа лічу́ лі́чимо, лі́чим
2 особа лі́чиш лі́чите
3 особа лі́чить лі́чать
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
лі́чачи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. лічи́в лічи́ли
жін. р. лічи́ла
сер. р. лічи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
лічи́вши

Словник синонімів

ЛІКУВА́ТИ (застосовувати будь-які медичні засоби для припинення захворювання), ЛІЧИ́ТИрідко,ЛІКАРЮВА́ТИрозм.,ГО́ЇТИрозм.рідше,КОРУВА́ТИдіал.,КУРУВА́ТИдіал. - Док.: полічи́ти. Доктор вивчив пацієнтку і вирішив лікувати її самогіпнозом (Ю. Смолич); Доктор Фішер лічив хворих із сорок літ (О. Маковей); Три дні полічили, а там сказали, що умер багатир (Словник Б. Грінченка); Об’явіть, будь ласка, землякам, чи не схоче хто у нас [у Миргороді] лікарювати (В. Самійленко); Дід пам’ятав, як його одного разу, ще замолоду, побито... Дак тоді гоїв його Гарасим Савчук - ото був превеликий знахар! (Б. Грінченко); Се [істерія] річ не така-то страшна, хоч і загайна, бо корувати її треба гігієною та водою (Леся Українка); Пішла баба і куди! Як свята курує; Пройшло уже кілька літ, Ба, і ксьондз хорує (С. Руданський). - Пор. виліко́вувати.